https://olpsmua.ixbb.ru/ Орден Лицалів Потужного Столу Могили ru-ru Thu, 07 Apr 2011 10:59:12 +0400 MyBB/mybb.ru https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=169#p169 <p>///</p> mybb@mybb.ru (vovk) Thu, 07 Apr 2011 10:59:12 +0400 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=169#p169 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=167#p167 <p>...</p> mybb@mybb.ru (vovk) Sun, 26 Dec 2010 23:54:20 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=167#p167 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=166#p166 <p>отаке тільки своє і тільки зроблене або перероблене кидайте сюди, але не куплене!</p> mybb@mybb.ru (vovk) Mon, 20 Dec 2010 00:23:11 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=166#p166 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=164#p164 <p>Частина 1 Положення статуту.</p> <p>стаття1<br />З моменту затвердження цього статуту усіма лицарями ордену, він є основним й вищим законорегулюючим і судовим актом, який регламентує та узгоджує поведінку усіх Лицарів Потужного Столу.</p> <p>стаття2<br />Метою лицарів ордену є: саморозвиток та відстоювання інтересів Української нації.</p> <p>стаття 3<br />Релігійні, політичні та расові погляди і уподобання можуть бути різними, але вони не мають принижувати, або шкодити іншим лицарям Ордену, а також не можуть бути перешкодою у досягненні Орденом своєї мети та поставлених завдань.</p> <p>Частина 2 Організація ордену<br />Стаття 1<br />Масштабні заходи за участі членів ОЛПСМ плануються на організовуються Магістрами Ордену на чергових зборах.</p> <p>Стаття 2<br />Будь-хто із членів Ордену може організовувати та ініціювати будь-які заходи та тренування за погодженням більшості членів Ордену, а також організовувати їх.</p> <p>Стаття 3<br />Кожний член ОЛПСМ має право розвиватися в будь-якій сфері самостійно, залучатися до будь-яких зовнішніх заходів та груп, за умови що завжди буде брати до уваги питання Ордену, шанувати, підтримувати та просувати статті даного Статуту в ті сфери, де сам працює або планує рухатися.</p> <p>Частина 3 Символіка ордену</p> <p>3.1 Основними символами ОЛПСМ є трикутник та вісімка.</p> <p>3.2 Вісімка перш за все виступає саме як числове значення, а не графічне зображення, в той час як Трикутник є графічним зображенням, фігурою.</p> <p>3.3 Символічним серед ЛПС є також вітання, коли двоє тиснуть один одному руки між ліктьовим суставом та долонею.</p> <p>3.4 Зміни до символіки ордену вносяться у відповідності до частини восьмої цього статуту.</p> <p>3.5 (Зі змінами), зміни вступили у дію в 2010 році.<br />- основним великим гербом ОЛПСМ затверджено: Щит (поділений навпіл де верхня частина має зображення неклинкової зброї, нагайка, батіг, ланцюг), на нижній частині щита зображено дерево, що символізує генеологію роду кожного а також підтверджує природнє значення ОЛПСМ, Щит тримають вовк праворуч, ведмідь- ліворуч, зверху на щиті – орел, під щиотом напис латиною, основні літери Ордену (O. L. P. S. m.).</p> <p>Частина 4 Майнові й духовні цінності і надбання<br />Стаття 1<br />кожен член ОЛПСМ на свій власний розсуд може ділитися своїми духовними та майновими цінностями з іншими членами Ордену. Підтримка один одного.</p> <p>Частина 5 Взаємодія з іншими організаціями<br />Стаття 1<br />ОЛПСМ є неподільним окремим об’єднанням Потужних людей.<br />Кожен член Ордену незалежно від правил та статей статуту може обєднувати будь-які посади та бути членом бідь-якої іншої організації, за умови, що це не порушує чинний статут та не знімає відповідальності перед іншими за власні вчинки.</p> <p>Стаття 2<br />ОЛПСМ може співпрацювати з будь-якими організаціями та політичними партіями, а також може приєднуватися та розформовуватися, ділитися на частини, тощо, за умови повного обговорення та погодження з усіма членами ОЛПСМ, Магістрами, або ж під час голосування – усі голоси Засновників Ордену + Магістри та більшості почесних членів Ордену – їх голоси мають більше ваги ніж голос новачка чи співробітника , чи наближеного до Ордену.<br />Частина 6 ставлення до третіх осіб<br />Стаття 1<br />Кожен член ордену має свою думку стосовно будь-чого і може висловити її на зборах, за умови доказів, фактів та ідей по вирішенню проблеми.</p> <p>Стаття 2<br />Коженому члену Ордену на будь-яких заходах де присутні Маігістри Ордену не дозволяється розпускати плітки, проводити операції за спиною та лаяти будь-кого, це карається виключенням або тимчасовим відлученням від членства в Ордені.</p> <p>Стаття 3<br />Сві інші питаття та прослеми пов’язані з третіми особами вирішуються на зборах ОЛПСМ</p> <p>Частина 7 Зміни до статуту, та нововведення потужних</p> <p>8.1 Питання щодо змін статуту, символіки, складу та інших цінностей та надбань ОЛПСМ вирішуються на загальних зборах ордену. Рішення приймаються переважною більшістю - 50% +1 голос. Враховуються лише відповіді &quot;за&quot; та &quot;проти&quot;.</p> <p>8.2 Голосування проводиться відкритим способом, і у кожного з<br />і у кожного з учасників можна відкрито запитати про його мотивацію при прийнятті рішення.</p> <p>8.3 Кожен з Лицарів може ініціювати голосування з будь якого питання. Це можна зробити на загальних планових, або позапланових, зборах ордену, а також в онлайн режимі.</p> <p>8.4 У окремих випадках - [а саме прийняття нових лицарів до ордену, та інших за спільним рішенням,] - голосування проводиться за правом &quot;Ліберал-вето&quot;, де при наявності хоча б одного голосу (Магістрів,Засновників Ордену,- &quot;проти&quot; рішення не приймається.</p> <p>8.5 Будь яке правило голосування, так само як і будь який інший пункт цього статуту, може бути змінено на голосуванні за поданням одного з лицарів.</p> <p>8.6 У випадку спірних рішень (три голоси проти трьох, тощо..) голосування відкладається, і питання узгоджується на зборах чи в онлайн режимі.</p> <p>Частина 8 бойовий кодекс Лицарів Ордену Постужного Столу Могили<br />Стаття 1<br />Члени Ордену мають поважати один-одного не зважаючи на будь-які життєві негаразди чи сварки.<br />- дуелі, стріли чи збройні сутички всередині Ордену заборонені.<br />- Члени Ордену дозволяється сходитися в сутички лише на тренуваннях та за погодженні обох сторін<br />Стаття 2<br />Кожен член Ордену має право мати свою легальну зброю, тренуватися та мати її при собі, задля захисту інтересів Ордену та свого життя, близьких, знайомих, рідних та інших важливих для кожного так і для Ордену вцілому осіб, а також захисту України як нашої рідної землі - батьківщини.</p> <p>Стаття 3<br />Присвячена Братству Батога, що є основним військовим формуванням в ОЛПСМ і має такі самі права як і інші члени Ордену згідно з стяттями статуту.<br />- зброя батоги, нагайки, кистені, моргенштерни, ланцюги...</p> mybb@mybb.ru (vovk) Fri, 08 Oct 2010 00:48:41 +0400 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=164#p164 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=163#p163 <p>мій ножик! :)</p> mybb@mybb.ru (vovk) Sat, 31 Jul 2010 01:33:05 +0400 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=163#p163 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=162#p162 <p>еще</p> mybb@mybb.ru (Valeks) Thu, 22 Apr 2010 23:46:46 +0400 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=162#p162 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=156#p156 <p><a href="http://video.i.ua/user/449890/22403/110685/" rel="nofollow" target="_blank">http://video.i.ua/user/449890/22403/110685/</a></p> mybb@mybb.ru (vovk) Sun, 28 Mar 2010 01:11:46 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=156#p156 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=155#p155 <p>vovk написал(а):</p> <p>&#160; &#160; Рецепт мега - чаю !!!...</p> <p>Сьогодні зробив больний мегачай з хвої. Офігенно вставляє, має приємний гіркуватий присмак.</p> <p>Подпись автора</p> <p>&#160; &#160; xtruetilldeathololox</p> mybb@mybb.ru (vovk) Wed, 24 Mar 2010 01:29:03 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=155#p155 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=150#p150 <p><a href="http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1250" rel="nofollow" target="_blank">http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1250</a></p> <p> Козак-характерник В’ячеслав ГУЗІЙ: «СУЧАСНІ ЛЮДИ ЇДЯТЬ ЗАНАДТО БАГАТО СОЛОДКОГО»<br />Той, хто думає, що колись були козаки-характерники, а тепер їх немає, помиляється. Власне, донедавна так думала і я, аж поки на власні очі не побачила такого козака.</p> <p>Він сам зайшов до мого кабінету: високий, зростом під два метри, кремезний, посміхався ніжними блакитними очима так чисто, як дитина. Представився: «Голова спілки козацьких організацій України В’ячеслав Гузій». На початку нашого знайомства сказав, що сьогодні в Україні справжніх козаків-характерників можна на пальцях порахувати. Він – один з них. Не за книжковою грамотою, а за живими знаннями, які йому передав дід Тиміш, що був козаком-характерником.<br />ЯКБИ КОЗАКОВІ НАЛИЛИ ТЕПЕРІШНЬОЇ ГОРІЛКИ, ВІН БИ ЗАРУБАВ<br />– У січні так багато свят. Напевно, не буде людини, яка не підніме келиха. Скажіть, будь ласка, а що під час свят пили козаки?<br />– Якби колись козакові налили такої горілки, як тепер, він би спочатку запитав: «Ти що, отруїти мене хочеш?» , а потім би зарубав. Теперішнє питво – то на глум, на смерть, а колись люди пили справді на здоров’я. На свята у козаків були припасені добрі наливки, настоянки, медовуха. Дуже міцні напої пили з малесеньких, завбільшки з наперсток, чарочок – слина змішувалася з горілкою і таким чином не обпікалася слизова оболонка.<br />– Чи зберігся рецепт приготування медовухи?<br />– Так. Готується вона просто: на три літри охолодженого окропу додають півлітра меду, пригорщу хмелю і ставлять тижнів на три для бродіння. Виходить напій міцністю градусів дванадцять – як вино, як пиво… Козаки пили медовуху хто квартами, хто відрами і не хмеліли.<br />– Це не могло не йти на здоров’я, адже сам мед – ліки. Та й хміль – унікальна лікарська рослина…<br />– Що казати, мед – то були найперші ліки. Але козаки надавали перевагу саме дикому медові. Якщо такого не було, використовували мед з найперших весняних квітів – він найбільш цілющий. Звісно, мед використовували не лише для їжі, а й для лікування. Від козаків-характерників я маю, наприклад, рецепт зцілення від трофічних виразок, гангрен. До його складу входить мед. Років п’ять тому до мене привезли на лікування одного козака з Житомирщини – у нього була трофічна виразка. Дійшло до того, що на пальцях ніг кістки оголилися. Якийсь дід йому сказав: «Їдь до отамана Гузія на Чернігівщину. Він тебе спасе». А того чоловіка вже підготували до ампутації: ногу побрили, ввели ін’єкцію. Уже малися відрізати… А я тоді у Верховній Раді працював помічником депутата. Часу мало було. Та все ж погодився того чоловіка лікувати, його дружині сказав: «Моєї участі буде відсотків 20-30. Решта – то твоя участь». У лікуванні я використовував надзвичайно цінний продукт бджільництва – прополіс. А крім нього – ще з десяток терапій, що здавна були відомі в козацькій медицині: і п’явки, й голкотерапія, й розпечені цвяхи… Я дуже просив дружину хворого, аби вона не дала йому жодної знеболювальної пігулки, яка могла б зашкодити одужанню. «Якщо біль буде нестерпним, – казав їй,– ти привозь чоловіка до мене: я зніматиму біль або рукою, або навіюванням…» Жінка ця фантастичної сили волі – вона виконала все, що я їй казав. Чоловік її одужав, у нього на пальцях ніг навіть нігті повідростали… Тепер він очолює одне з козацтв Житомирщини.<br />ДЕКІЛЬКА РАЗІВ НА ДЕНЬ Я СТОЮ НА ГОЛОВІ<br />– Чи з’ясовували, чому він захворів?<br />– Так. Він довгі роки працював шофером. Отже, переважно вів сидячий спосіб життя. А це призводить до накопичення бруду в організмі. Той бруд загалом осідає в ногах. Зрозуміло, що від цього страждають вени кінцівок. Сучасна медицина вдається в таких випадках до операцій – вени видаляють. Внаслідок операції може підвищитися цукор у крові, далі хвороба зазвичай прогресує, як було у козака з Житомирщини… Тому для людини надзвичайно корисно хоча б декілька разів на день постояти на голові. Особисто я щоранку стою на голові.<br />– А чи є методи виведення бруду з організму?<br />– З цією метою козаки використовували дьоготь і мед у пропорції 1:3. Обмазують цією маззю ноги по кісточки, обмотують махровим рушником, зверху вощеним папером, а далі забинтовують. Так тримають 4-5 годин. Внаслідок лікування з організму через шкіру виходять всі отруйні речовини, що накопичилися в кінцівках ніг. До речі, козаки-характерники до цієї мазі додавали бобровий струмінь – це речовина, що міститься в міхурці бобра. Якщо звіра забивають, коли той в «бажанні», у нього в міхурці може бути до 30 грамів цієї речовини. Це незвичайні ліки: якщо їх вживати з медом, 90-річний дід почне крутитися біля молодиці. До речі, козаки рідко про когось казали «старий», для них характернішим було слово «давній». Це тому, що наші діди не старіли. Кожен добрий козак мав свої боброві гони. З бобра шили шапки, шкірою обтягували ліжка. Відомо те, що ті, хто носить боброві шапки, не страждають на старечий склероз. Про цю таємницю знали в Кремлі. Брежнєв носив саме боброву шапку, а не пижикову, як вважали люди.<br />ЛИМОНАДИ Й ПЕПСІ-КОЛИ – ЦЕ ОТРУТА<br />– Як ви гадаєте, в чому причина численних хвороб сучасної людини?<br />– Мені здається, що люди тепер хворіють тому, що не бажають собі ні в чому відмовляти. Хочеться солоденького – людина їсть. І не ложку, не дві, а з півкілограма. Ні печінка, ні підшлункова таких навантажень не може витримати. Як наслідок, підвищується цукор у крові, може виникнути гангрена. А людина повинна розуміти, що цукор – це отрута. Так само отрутою є й напої, які густо стоять на святкових столах – оті лимонади, пепсі-коли, у виробництві яких використовують барвники… Вони зберігаються в пластикових пляшках, а це вже небезпечно для здоров’я. Люди наші забули про те, що організмові потрібне й кисле, й гірке. Раніше козак йде, вирве листочок полину й жує. Полин має унікальні властивості: він очищує кров, стимулює діяльність шлунку.<br />– Тепер нащадки козаків, аби бути здоровими, в аптеках настоянки жень-шеню купують.<br />– О, то не наша рослина. Вона чудово допоможе китайцю, а українцю навіщо жень-щень, коли у нас є калган. Кажуть, що ця рослина навіть сильніша за жень-шень.<br />Тетяна ОЛІЙНИК</p> mybb@mybb.ru (vovk) Wed, 10 Mar 2010 01:45:29 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=150#p150 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=149#p149 <p>Під час підготовки до походів (за 5-10 днів) козацькі лікарі, чародії, характерники, ворожбити готували такі напої.</p> <p>Для поліпшення згортання крові та профілактики кровотеч. Оскільки окремі сутички, двобої, тяжкі тривалі битви завжди призводили до значних поранень, ран, переломів кісток, вивихів, ампутацій кінцівок тощо.</p> <p>Ось вірогідний склад відварів та настоянок (кількість компонентів у грамах):</p> <p>1. Кореневища перстачу прямостоячого — 40, плоди шипшини коричної — 30, плоди груші дикої — 30 (відвар).</p> <p>2. Корені з кореневищами родовика лікарського — 40, кореневища перстачу прямостоячого — 30, плоди шипшини коричної — 40 (відвар).</p> <p>3. Листки кропиви дводомної — 40, трава деревію звичайного 30, листки підбілу звичайного — 30 (настоянка).</p> <p>4. Листки кропиви дводомної — 50, трава деревію звичайного 40, трава материнки звичайної — 40 (настоянка).</p> <p>5. Трава грициків звичайних — 50, трава споришу звичайного 40, трава деревію звичайного — 30 (настоянка).</p> <p>6. Трава кропиви дводомної — 50, квіткові кошики цмину піщаного — 40, трава звіробою звичайного — 40 (настоянка).</p> <p>7. Трава кропиви звичайної — 50, листки та квітки алтеї лікарської — 40, трава звіробою звичайного — 40 (настоянка).</p> <p>8. Трава грициків звичайних — 50, трава очанки лікарської 50, трава кропиви дводомної — 40 (настоянка).</p> <p>Для зміцнення нервів та запобігання стресовим ситуаціям. Адже битви, облоги, тяжкі й тривалі переходи — це завжди екстремальні ситуації.</p> <p>1. Трава собачої кропиви серцевої — 50, квітки і листя глоду колючого — 40, трава підмаренника звичайного — 30 (настоянка).</p> <p>2. Трава собачої кропиви серцевої — 50, трава м'яти польової — 40, шишки хмелю звичайного — 30 (настоянка).</p> <p>3. Квітки і листки глоду колючого — 50, трава підмаренника справжнього — 40, трава м'яти польової — 40 (настоянка).</p> <p>4. Трава собачої кропиви серцевої — 50, трава материнки звичайної — 40, трава чебрецю звичайного — 30 (настоянка).</p> <p>Для лікування інфекційних захворювань травного тракту (різачка — дизентерія, черевний тиф тощо). В походах вживали такі напої:</p> <p>1. Корені з кореневищами родовика лікарського — 100, трава кропиви дводомної — 50, листки подорожника великого — 50 (відвар).</p> <p>2. Кореневища перстачу прямостоячого — 100, трава деревію звичайного — 50, плоди шипшини коричної — 50 (відвар).</p> <p>3. Корені з кореневищами гравілату міського — 100, трава споришу звичайного — 50, плоди горобини звичайної — 40 (відвар).</p> <p>4. Корені герані лучної — 100, кора дуба звичайного — 50, трава грициків звичайних — 40 (відвар).</p> <p>Для лікування захворювань горла та ротової порожнини.</p> <p>1. Листки тополі чорної — 100, листки дуба звичайного — 100, трава деревію звичайного — 50 (настоянка).</p> <p>2. Листки груші дикої — 100, трава материнки звичайної — 100, трава чебрецю звичайного — 50 (настоянка).</p> <p>3. Корені алтеї лікарсько ї— 100, листки тополі чорної — 100, трава материнки звичайної — 50 (настоянка).</p> <p>4. Листки підбілу звичайного — 100, листки тополі чорної — 100, листки цикорію дикого — 50 (настоянка).</p> <p>5. Корені з кореневищами гравілату міського — 100, трава м'яти польової — 100, трава материнки звичайної — 50 (відвар).</p> <p>6. Корені з кореневищами родовика лікарського — 100, трава материнки звичайної — 100, листки подорожника великого — 50 (відвар).</p> <p>7. Корені герані лучної — 100, листки тополі чорної — 100, трава споришу звичайного — 50 (відвар).</p> <p>8. Кореневища перстачу прямостоячого — 100, листки груші дикої — 100, листки підбілу звичайного — 50 (відвар).</p> <p>Горілчані лікувальні настоянки. Великої популярності та ефективності зажили у козаків горілчані настоянки лікарських рослин для промивання свіжих та гнійних ран, лікування горла, ротової порожнини, інфекційних захворювань травного тракту тощо. Готували їх з розрахунку 1:4. Найпоширенішими були настоянки:</p> <p>1. Настоянка кореневищ перстачу прямостоячого.</p> <p>2. Настоянка коренів з кореневищами гравілату міського.</p> <p>3. Настоянка коренів з кореневищами родовика лікарського.</p> <p>4. Настоянка коренів герані лучної.</p> <p>5. Настоянка коренів з кореневищами оману високого.</p> <p>6. Настоянка шишок хмелю.</p> <p>7. Настоянка бруньок тополі чорної.</p> <p>Цими настоянками обробляли рани. Їх приймали всередину по 1 ст. ложці 4—5 разів на добу, ними полоскали горло, ротову порожнину. Якщо траплялись різачка, черевний тиф, приймали по 2—3 ст. ложки 4—5 разів на день протягом 1—1,5 місяця.</p> <p>Вживали настоянки і в композиціях у такому співвідношенні частин:</p> <p>1. Перстачу прямостоячого — 10, родовика лікарського — 5.</p> <p>2. Родовика лікарського — 10, гравілату міського — 5, герані лучної — 10, перстачу прямостоячого — 5.</p> <p>3. Родовика лікарського — 5, шишок хмелю — 2, оману високого — 1.</p> <p>4. Перстачу прямостоячого — 10, герані лучної — 5, шишок хмелю — 2.</p> <p>5. Родовика лікарського — 10, бруньок тополі чорної — 5, коренів з кореневищами оману високого — 2.</p> <p>6. Родовика лікарського — 10, перстачу прямостоячого — 5, шишок хмелю — 2.</p> <p>Вживали ці композиції так само, як і окремі настоянки.<br /> </p> <p>&#160; &#160; Примітки</p> <p>&#160; &#160; 1. Для приготування горілчаних настоянок усі компоненти подрібнюють, заливають горілкою і витримують у темному місці в закритій скляній посудині.</p> <p>&#160; &#160; 2. Для приготування водних настоянок і відварів потрібні компоненти в зазначених у рецептах кількостях подрібнюють і перемішують, відмірюють 2 повні столові ложки і заливають склянкою (200 мл) холодної джерельної води, потім кип'ятять на малому вогні 5 хв і настоюють не менше 4 годин. Відвари кип'ятять також на малому вогні, але вживати їх можна відразу ж після приготування.</p> <p>Переведення в електронний вигляд: Бутенко О.П.</p> mybb@mybb.ru (vovk) Wed, 10 Mar 2010 01:42:16 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=149#p149 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=143#p143 <p>Батіг, співає у просторах він, січе повітря, глушить свистом...</p> mybb@mybb.ru (Valeks) Thu, 04 Mar 2010 01:36:40 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=143#p143 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=141#p141 <p><a href="http://webcommunity.org.ua" rel="nofollow" target="_blank">http://webcommunity.org.ua</a>&#160; &#160; &#160;і пишите в пошуці&#160; слово ,,батіг,,&#160; &#160; вам видасть мою статтю першою.</p> <p>прийняли мою больну статейку ! :)</p> mybb@mybb.ru (vovk) Wed, 03 Mar 2010 01:24:53 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=141#p141 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=139#p139 <p>Сталкери : живуть за неписанами зони , мисливці за артефактами, інколи примикають до ін фракцій для місій, рівень від першого новачка до бувалого вояка !</p> <p>Бандити : пошук легкої наживи, відносини як в колонії, атакують групою коли явно переможуть, ніколи не нападають на групу вояків, бояться ...:)</p> <p>Наемники - вже сказано будло,</p> <p>Долг : екс-вояки, виживші після попередньої війни, боротьба з зоною ! важливі і круті хлопаки !</p> <p>Свобода : повністю протилежні ворогу - Долг, вважають що все ок, так і має бути ! :)</p> <p>Вояки - сказано !,</p> <p>вчені : вивчають аномалії, на поаних правах знаходяться в зоні !</p> <p>чисте небо : секрктна фракція , краща нова зброя у них, хочуть об'єднати аномалію з нормою та все для себе ! </p> <p>отаке в журналі про Сталкер !<br />дякую.</p> mybb@mybb.ru (vovk) Wed, 24 Feb 2010 01:14:38 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=139#p139 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=138#p138 <p>///</p> mybb@mybb.ru (vovk) Mon, 22 Feb 2010 13:07:09 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=138#p138 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=135#p135 <p>///</p> mybb@mybb.ru (vovk) Sun, 21 Feb 2010 01:33:40 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=135#p135 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=131#p131 <p>Клую Люпус в якому Я тренувався 8 років !&#160; &#160; <a href="http://lupus.kiev.ua/" rel="nofollow" target="_blank">http://lupus.kiev.ua/</a>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160;</p> <p>Стиль Клуба<br /><br /> </p> <p>Познающий людей мудр,</p> <p>Познавший себя просветлен;</p> <p>Побеждающий людей силен,</p> <p>Победивший себя могущественен!</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; В Клубе&#160; Вы можете получить практику школы боевых искусств Вьет-Во-Дао Гунфу.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Гунфу -ударно-бросковая техника, психофизические и медитативно-духовные комплексы, позволяющие Вам чувствовать себя превосходно в любых жизненных ситуациях.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Гунфу - работа, мастерство, мастерство поединка. Это мировоззрение, позволяющее реально оценить свои силы, возможности и таланты, с целью &quot;достижения предела&quot; в любом достойном виде деятельности, а также постижения тайн мироздания и бытия в гармонии с его законами.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Основная цель Гунфу - воспитание духа.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Основная задача Гунфу - победа недеянием, т.е. упреждение проявления агрессии противника на психо-эмоциональном уровне, не доводя ситуацию до рукоприкладства.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Методики нашей школы позволяют не только готовить высококвалифицированных специалистов в единоборстве , но и успешно решать проблемы реабилитации людей с нарушениями жизненно важных функций организма. Также они способствуют снятию психофизических комплексов.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Методика тренировки в Клубе строится по принципу 3-х основных задач:</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; *</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; оздоровительная;<br />&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; *</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; воспитательная;<br />&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; *</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; образовательная. </p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Философский аспект школы строится на древневосточной философии системы У-СИН.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Бойцы Клуба принимают участие в соревнованиях по различным версиям полноконтактных ударно-бросковых видов единоборств: Дзиссен-до, Дайдо-джоку, Кэмпо, Кик-джитсу, Саньда...<br /></p> <p>История Саньда<br /><br /> </p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;Китайское слово &quot;саньда&quot; означает в буквальном переводе &quot;неканонизированные удары&quot; или &quot;свободные удары&quot;. Смысл этого выражения в следующем. Когда человек изучает боевые искусства, то вначале он отрабатывает приемы в одиночку, &quot;в воздух&quot;. Это могут быть как отдельные упражнения, так и комплексы формальных упражнений, которые по-китайски называются &quot;таолу&quot;. После освоения формы движений, их отрабатывают в парах. В каждом стиле ушу существуют свои наборы парных комплексов, которые называются &quot;дуйлянь&quot;. Слово &quot;дуй&quot; означает &quot;быть напротив чего-либо&quot;, в качестве производного значения - &quot;быть парным чему-либо&quot;; слово &quot;лянь&quot; означает &quot;тренироваться&quot;. Таким образом &quot;дуйлянь&quot; - это &quot;тренировка в паре&quot;.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;В комплексах-дуйлянь все движения всех участвующих (комплекс может предназначаться для троих и даже более человек) расписаны заранее. Это позволяет научиться правильно рассчитывать ритмику движений в приемах, применять их в нужный момент, в нужный момент прилагать силу. Однако чтобы применять приемы в реальном бою, нужно уметь правильно реагировать на неожиданно возникающую ситуацию. Именно для этого и служит саньда, когда участники применяют любые приемы, когда нет заранее предписанных действий. Поэтому, когда нет смысла придерживаться особой точности, слово &quot;саньда&quot; обычно переводят как &quot;свободный бой&quot;.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;Китайцы много дрались во все времена. Уже в документах периода &quot;Вёсен и Осеней&quot; (так называют исторический период, когда была написана летопись &quot;Вёсны и Осени&quot;, приписываемая Кофуцию; VI--III века до нашей эры) имеется много упоминаний о &quot;сянбо&quot; (&quot;сян&quot; - &quot;взаимный&quot;, &quot;друг другу&quot;; &quot;бо&quot; - &quot;драться&quot;). В 1975 году во время раскопок на горе Фэнхуаньшань в могиле времен династии Цинь (221--206гг. до н.э.) был найден гребень, на изогнутой спинке которого было цветное изображение людей, ведущих схватку на помосте. Имеются изображения схваток на всех фресках Ханьского периода (династия Хань правила с 206 года до н.э. по 220 год нашей эры).</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;В текстах VI--X веков имеется много упоминаний о схватках &quot;шоубо&quot; (&quot;рукопашная схватка&quot;) и &quot;цзюэли&quot; (&quot;соизмерение сил&quot;) или &quot;цзюэди&quot; (&quot;схватка&quot;). Вот пример подобного текста: &quot;Император династии Поздняя Тан (923--936) Чжуан-цзун был очень энергичен, очень любил как смотреть цзюэди, так и участвовать. Однажды решил победить в поединке Мэнь Гуаня, но вначале уговорился с чиновником, что тот не будет слишком уж поддаваться. Мэнь Гуань отступал четыре раза, но, как говорят, будучи опрокинутым ударом и скрученным, он ударил рукой и повалил императора, получил за это округ Ю и звание цзедуши&quot;. Из текста видно, что в схватках применялись как удары, так и борцовские приемы.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;По текстам можно выделить следующие общие черты традиции публичных поединков того времени: поединки происходили на квадратном помосте (что вообще стало характерной чертой публичных поединков в Китае во все последующие времена), не было деления по весовым категориям, не было защитных приспособлений, использовались любые приемы, победитель получал ценный приз.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;При династии Сун (960--1279) рукопашный бой был введен в качестве средства физического воспитания в армии, и в столичной канцелярии обороны государства был сооружен специальный помост для поединков, называемый &quot;лэйтай&quot; (таким термином обозначают как сам помост, так и поединки на этом помосте). Померяться силами туда съезжались бойцы со всех уголков страны. Правилами запрещались &quot;недостаточные захваты&quot;, &quot;стягивание штанов&quot;. Разрешалось использование ударов и бросков, &quot;использовать ножное резание&quot; (то есть проводить приемы в падении, типа самбистских &quot;ножниц&quot;). Победителям вручались знамена, серебряные чарки, парчовые халаты, скакуны и т.п.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;Династия Мин (1368--1644) вошла в историю как &quot;золотой век ушу&quot;, и лэйтай в то время были очень популярны. На колоннах по обе стороны помоста для подогревания атмосферы вешались парные надписи, вроде &quot;удар кулака свирепого тигра из южных гор&quot; и &quot;удар ноги водяного дракона из северных морей&quot;. Чтобы не было споров о том, кто победил, перед началом боя оба участника подписывали документ о жизни и смерти, без подписания такого документа никто к боям на помосте не допускался.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;В годы правления маньчжурской династии Цин (1644--1911) лэйтай широко распространились в народе. Во время какого-нибудь деревенского праздника, к примеру, организаторы могли сколотить помост на открытом месте и принимали вызовы от всех желающих. Никаких допусков, предварительной регистрации и т.п. не было, от бойца требовалось только громко объявить, кто он и откуда. Опять же, это были не спортивные поединки, смерть участника саньда была вполне в порядке вещей, поэтому рисковали выходить на помост лишь очень уверенные в своем мастерстве люди. Широкое распространение поединков на помосте свидетельствует о высоком уровне рукопашного боя того времени.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;В 1911 году в Китае произошла буржуазная революция. Как это бывает после всех революций, начали производить перемены. Китайские боевые искусства стали обозначать термином &quot;гошу&quot; (&quot;национальное искусство&quot;), и при поддержке богатых спонсоров (в том числе и членов правительства) в 1928 году в Нанкине (который тогда был столицей Китая) был открыт Центральный институт гошу. Чтобы привлечь внимание, набрать квалифицированных преподавателей и завлечь студентов, в Нанкине были устроены поединки на помосте всекитайского масштаба. Перед этим долгое время специальные люди ездили по разным провинциям Китая и приглашали известных мастеров. Эти поединки были названы &quot;гошу гокао&quot; (&quot;государственные испытания по гошу&quot;). Шли они десять дней. Бои проходили на прямоугольной площадке, разрешались любые приемы, кроме ударов в глаза, горло и пах. Требовалось победить в двух из трех раундов, однако раунды не были ограничены по времени.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;Чтобы увидеть истинный облик боевых искусств в 1929 году в Чжэцзянском провинциальном институте гошу было проведено &quot;Общее собрание неформального гошу&quot;. В нем приняло участие 545 человек, прошедших серьезный отбор и представлявших 12 провинций и 4 крупных города; из них 125 человек участвовало в поединках. Для участия в этих состязаниях была необходима рекомендация. Если после просмотра исполнения комплекса формальных упражнений возникали серьезные сомнения в соответствии рекомендации истинному уровню, то человека старались отговорить от участия в поединках. Бойцовский помост был высотой 1,3 метра, длиной 20 метров и шириной 18,6 метра.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; В 1933 году Центральный институт гошу провел вторые &quot;гошу гокао&quot;. Было ясно, что смертельные поединки проводить нельзя, однако правила могли ограничить реалистичность боев. Было решено запретить &quot;смертельные удары по точкам&quot; (ибо удачное применение нежелательно, а эффективность имитации удостоверить невозможно), все остальное (вплоть до захватов за волосы) разрешалось, поединки провели по-новому - в защитном снаряжении (использовались бейсбольные нагрудники и средства защиты ног из футбола), контроль времени по-прежнему отсутствовал, в результате некоторые бои шли больше часа. Помимо рукопашного боя, проводились отдельные состязания по китайской борьбе шуайцзяо, европейскому боксу, поединкам на длинном и коротком оружии. Участвовали представители большинства провинций и крупных городов Китая, в иных делегациях число представителей превышало сотню человек</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;После установления в Китае власти коммунистической партии власти постарались вообще вытравить из памяти то, что ушу - это искусство БОЯ. Развивалась гимнастика - ушу, основанная на исполнении комплексов, приемам саньда учили только некоторые старые мастера, рискуя (особенно в годы Великой культурной революции) попасть под пресс государственной машины.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;В 1979 году Госкомспорт КНР принял решение разработать новую форму соревнований по ушу - поединки - саньшоу. Чтобы возродить старые традиции ушу, их часто называли САНЬДА или ЛЭЙТАЙ. <br /><br /><br /></p> <p>KYOKUSHINKAN vs SANDA (San Shou)</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Международная встреча по саньда между сборными командами КНР и Федерации Кёкусин-кан каратэ-до России 23 декабря 2005 г. в городе Гуанчжоу (КНР) состоялась II международная товарищеская встреча по саньда между сборными командами КНР и Федерации Кёкусин-кан каратэ-до России. Турнир прошел под эгидой Ассоциации ушу КНР и Международной организации Кёкусин-кан каратэ-до, возглавляемой легендарным мастером Рояма Хацуо, 9-й дан. Встреча должна была содействовать развитию дружеских контактов между спортсменами Китая и России.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Саньда – современное китайское единоборство, опирающееся на вековые традиции боевых искусств Китая. Поединки проходят на высоком помосте в ринге в полный контакт. Разрешены практически любые удары и броски. Бойцы защищены только раковинами и применяют специальные перчатки. Это позволяет им вкладывать в удары и броски всю свою силу, делает поединки в высшей степени зрелищными и напряженными.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; В настоящее время Китайская Народная Республика добивается включения саньда в программу Пекинской Олимпиады 2008 г. Китайские специалисты по ушу и их спонсоры убеждены: будущее принадлежит саньда, которое способно и должно отодвинуть в тень другие спортивные единоборства. Причем к установлению мирового господства они готовы идти буквально по телам поверженных соперников. Мастера саньда бросают вызов всему миру. Вызов, который отваживаются принять очень немногие. И за что приходится расплачиваться весьма и весьма дорого…</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Сначала сокрушительное поражение в матче со сборной командой КНР по саньда потерпела международная сборная лучших профессионалов кик-боксинга. За ней были повержены «восьмирукие» - бьющие кулаками и локтями, ногами и коленями – тайские боксеры, ранее считавшиеся непобедимыми. Матчи и попытки взять реванш становятся уже традицией. Но традицией становится и бесспорное доминирование на них китайских атлетов.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Из всех знаменитых японских единоборств на вызов саньда осмелилась ответить лишь Международная организация каратэдо Кёкусинкан, которую возглавляет легендарный мастер Рояма Хацуо, 9-й дан. Ее решение вполне понятно: Кёкусин давно борется за славу сильнейшего боевого искусства на планете. Весной 2004 г. японские бойцы встретились с сильнейшими китайскими мастерами, в числе которых был и легендарный «чемпион чемпионов» Лю, и… Проиграли все 5 поединков!</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Руководство Международной организации каратэ-до Кёкусин-кан приняло историческое решение об организации матча-реванша и о том, что представлять в нем Организацию будут ее сильнейшие бойцы – русские!</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; На протяжении последних лет российские каратисты неуклонно повышали свой рейтинг на мировой арене боевых искусств и сегодня вышли на лидирующие позиции. Лучшие из лучших московского чемпионата встретились 23 декабря 2005 г. в Гуанчжоу с китайскими чемпионами, чтобы поддержать славу Кёкусина.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Российские бойцы воспринимали предстоящую встречу как вызов. На весах лежала честь каратэ, и они дрались яростно, как голодные тигры. Тем более что Международная организация каратэдо Кёкусинкан имела серьезные планы по «завоеванию» Поднебесной. «Распространить Кёкусин каратэ в Китае, на родине боевых искусств, – наша давняя мечта», – несмотря на предыдущее поражение, твердо заявил президент Организации Рояма Хацуо. Всего в Гуанчжоу прошло 5 поединков, в которых сошлись лучшие представители саньда и Кёкусин каратэ мирового класса.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Встреча привлекла огромное внимание специалистов и бизнесменов в Китае, Японии и России. Ее транслировали китайские, японские и российские телекомпании. Встречу видили до 1 млрд. телезрителей. Китайской стороной на встречу были приглашены ряд видных политических и партийных деятелей КНР, а также посол Российской Федерации в этой стране.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; Федерация Кёкусинкан каратэ-до России, на которую Международная организация каратэдо Кёкусинкан возложила ответственность за подготовку сборной команды Кёкусин, сделала все возможное, чтобы обеспечить готовность российских бойцов на самом высоком уровне.<br /></p> <p>§ 1. Способ соревнований<br />Согласно настоящим правилам, поединки проходят в 5 (пять) раундов. Продолжительность 1 (одного) раунда – 2 (две) минуты. Перерыв между раундами – 90 секунд.</p> <p>§ 2. Весовые категории<br />1. До 65 кг (60 – 65 кг)<br />2. До 70 кг (65 – 70 кг)<br />3. До 75 кг (70 – 75 кг)<br />4. До 80 кг (75 – 80 кг)<br />5. До 85 кг (80 – 85 кг)<br />6. До 90 кг (85 – 90 кг)</p> <p>§ 3. Разрешенные приемы<br />Разрешается использование в приемах нападения и защиты ударов кулаками, ногами и коленями, а также бросков.</p> <p>§ 4. Разрешенные зоны поражения<br />Лицевая часть головы, туловище, ноги, голени.</p> <p>§ 5. Запрещенные для поражения зоны<br />Затылочная часть головы, шея, половые органы, позвоночник.</p> mybb@mybb.ru (vovk) Fri, 19 Feb 2010 01:20:10 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=131#p131 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=130#p130 <p>Їхав на &quot;Work and Travel&quot;, а потрапив до притулку для бездомних<br />08.07.09, 12:20<br />ustraveller</p> <p>Витративши понад 3000 USD на програму Work and Travel USA, мій брат потрапив до притулку для бездомних.</p> <p>У грудні минулого року мій брат, студент українського вишу, вирішив поїхати в США на літо і звернувся в Student and Young Travel Centre у Львові. Вартість послуг Student and Young Travel Centre з оформлення всіх необхідних для працевлаштування в США документів і Job Offer склала 1250 доларів. Загальна вартість програми склала понад 3000 доларів, оскільки треба було ще платити за візу, купувати квиток та взяти із собою гроші.</p> <p>Коли справа дійшла до вибору роботи у США, мій брат вибрав вакансію Pedicab Driver у Флориді, у місті Key West, яке є найпівденнішою точкою США. Pedicab – це велосипедне таксі, на якому потрібно підвозити відвідувачів закладів відпочинку переважно ввечері та вночі додому чи в готель. При виборі вакансії у списку не було зазначено, що для неї існують певні вікові вимоги. Проте коли мій брат отримав розгорнену пропозицію роботи, то там було зазначено, що для виконання цієї роботи у Флориді працівнику повинно виповнитися як мінімум 21 рік.</p> <p>Оскільки моєму брату зараз 20, то він одразу звернув увагу представників у Львові на цю деталь. Його запевнили, що американська організація American Work Adventures, яка надає пропозиції роботи, все узгодила з роботодавцем і жодних проблем не буде. Після співбесіди в американському посольстві й отриманням візи брат знову розмовляв із представниками Student and Young Travel Centre у Львові з приводу вимог до своєї вакансії, і відповідь була такою «Швидко купуй квитки і їдь, щоб встигнути відробити вкладені в програму гроші та ще щось заробити».</p> <p>3 червня в кінці робочого дня брат приїхав до свого роботодавця, але він його не зміг найняти через вікові обмеження для роботи такого типу. Роботодавець одразу повідомив агенцію American Work Adventures в США про те, що він не може взяти на роботу людину, якій ще нема 21 року. До кризи можна було перейти дорогу і знайти роботу у найближчому МакДональдсі, де люди потрібні завжди. Зараз же навіть МакДональдс не наймає, потік туристів у Флориду значно скоротився, і багато місцевих залишилося без роботи.</p> <p>Роботодавець запропонував брату поїхати в місто Orlando в цьому ж штаті до його знайомого, в якого є робочі місця. Агенція запропонувала роботу в Каліфорнії – на іншому узбережжі, куди ще треба було доїхати. Оскільки проживання у місті Key West є дуже дорогим, а найдешевший хостел коштує 45 доларів, брат не міг довго чекати на оформлення нової пропозиції і витрачати кошти на дорогу в Каліфорнію. Він вирішив поїхати в Орландо, оскільки це значно ближче (400 миль на північ). Він прибув туди ввечері, і там його повинні були зустріти на автостанції. Але його ніхто не зустрів і на телефонні дзвінки ніхто не відповідав. Таким чином він опинився на вулиці у чужій країні серед ночі. Він не міг сконтактувати з родичами в Україні, оскільки з телефону на вулиці не можна було набрати міжнародний номер, в агенції ж був вихідний – субота, тому вони теж не відповідали.</p> <p>На вулиці брат познайомився з місцевим бездомним чорношкірим хлопцем, і той запропонував йому іти в притулок для бездомних дітей та молоді до 21 року (в США повноліття наступає в 21). Притулок був переповнений, і їх не прийняли. Ніч вони привели на вулиці, після чого звернулися в іншу благодійну організацію, де їм дозволили переночувати протягом трьох ночей і дали їжу. В цій організації у мого брата вкрали майже всі гроші, які в нього на той момент залишалися. Він знову звернувся у притулок для бездомних дітей та молоді і йому порадили поїхати в інше місто в інший притулок, який не був переповнений і там можна на якийсь час затриматися. На останні гроші брат купив квиток у Fort Lauderdale, де його прийняли у притулок, і де він ще й досі живе.</p> <p>Вже місяць брат шукає роботу у новому місті і нічого не може знайти, оскільки роботи у Флориді зараз немає, це - штат, який дуже сильно потерпає від кризи на даний момент. Агенція American Work Adventures пропонує йому роботу в інших штатах, але щоб туди добратися, потрібні гроші на проїзд, житло і харчування. Жодної допомоги з житлом агенція йому не пропонує.</p> <p>Взаємовідносини у межах цієї програми є досить складними, оскільки представники у Львові тільки надають інформацію про програму. Контракт на оформлення документів та допомогу вибору трудового контракту укладається з організацією Student and Young Travel Centre, яка розташований у Латвії, а працевлаштовує і надає пропозицію роботи (Job Offer) американський партнер American Work Adventures.</p> <p>Я розмовляла з представниками Student and Young Travel Centre у Латвії, з якими укладено контракт, і жодної компенсації вони не збираються надавати, оскільки пропозиція роботи – це сфера відповідальності їхнього партнера, а вони надають тільки консультаційні послуги, і після звернення мого брата про невідповідність пропозиції роботи, вони зверталися до партнера American Work Adventures, який займається працевлаштуванням, і отримали інформацію про те, що вік не буде мати значення.</p> <p>American Work Adventures заявляє, що інформації про те, що вік для цієї вакансії немає значення, вони не надавали, а у Латвії повинні були перевірити відповідність вимог для конкретної вакансії до віку та навичок кандидатів. Крім того, брат підписав цю пропозицію, тому те, що його не взяли – це виключно його проблеми, вони можуть запропонувати тільки альтернативний варіант на іншому кінці країни, оскільки у Флориді вакансій вже нема.</p> <p>Зараз мій брат і досі живе без грошей у притулку для бездомних.</p> <p>Продовження історії я писатиму на блозі <a href="http://workandtravel.blox.ua" rel="nofollow" target="_blank">http://workandtravel.blox.ua</a></p> mybb@mybb.ru (vovk) Fri, 19 Feb 2010 00:20:33 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=130#p130 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=127#p127 <p>... зброя, амуніція, правила і т.д.</p> mybb@mybb.ru (vovk) Wed, 17 Feb 2010 23:47:32 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=127#p127 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=113#p113 <p>ДРУЗІ СПІЛЬНОТИ СВЯТОГО ЕГІДІЯ</p> <p>ЗУСТРІЧ З ТАМАРОЮ ЧИКУНОВОЮ<br />Національний Університет «Києво-Могилянська Академія»<br />11 лютого, о 16.30, ауд. І-217</p> <p>Міжнародна громадська організація Друзі Спільноти Святого Егідія (wwwsantegidio.org) запрошує на зустріч з відомою правозахисницею з Узбекистану Тамарою Іванівною Чикуновою, завдяки діяльності якої 1 січня 2008 р. в цій країні було скасовано смертну кару.&#160; <br />Особливість України полягає в тому, що остаточне скасування смертної кари 2000 р. відбулося під тиском політичних умов, а не завдяки суспільному переосмисленню цього явища. Опитування стверджують: смертну кару ще й досі підтримують від 60 до 80% українців, що свідчить радше про дуже низький рівень поінформованості та брак уваги, що її приділяється суспільством розгляду цього питання. Це, в свою чергу, дає деяким політичним силам, зокрема комуністам (хоча не лише їм), відчуття впевненості у своїх спробах повернути країну до санкціонованих страт. <br />Цілком очевидно, що світ невпинно рухається до абсолютного скасування смертної кари. За останні роки всі «найпереконливіші» та «щонайоб’єктивніші» аргументи на користь існування смертної кари були спростовані елементарною статистикою: застосування смертної кари не веде до зниження рівню злочинності і не є стримувальним фактором; так само виявляється, що страта не є для держави дешевшим способом покарання, ніж довічне ув’язнення. Натомість та ж статистика стверджує, що найвищу міру покарання присуджують, керуючись дискримінаційними підходами: частіше бідним людям, представникам меншин, на підставі расових, етнічних чи релігійних ознак. Ні за яких умов держава не може опускатися до рівня вбивці. Помилки та несправедливість у судових процесах відбирають життя невинних людей, про що стає відомо згодом, коли вже нічого виправити неможливо. А такі помилки, на жаль, існують й існуватимуть завжди. <br />Фізична розправа над засудженими – це демонстрація сили в руках слабкої державної влади, що нездатна попередити злочинність іншими способами... </p> <p>Організаційний комітет: Віта Зіневич, координатор проекту&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; тел: 067 444 12 65; vita_zinevich@ua.fm <br />Юрій Лі-фан-се&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; керівник організації Друзі Спільноти Святого Егідія&#160; &#160; тел: 067 502 85 89<br /></p> <p>Київ 01001 вул. Хрещатик 15, кв.51; tel. +38(044)278 12 81; wwwsantegidio.org <br /><br /><br /><br /><br /></p> <p>Тамара Іванівна Чикунова</p> <p>Народилася в Ташкенті 2 червня 1948. Єдиного сина, Дмитра Чикунова, розстріляно 10 липня 2000 р. З цього ж року очолює Недержавну незалежну суспільну організацію Матері проти смертної кари і тортур в Узбекистані. Завдяки багаторічній діяльності цієї організації в Узбекистані з 1 січня 2008 р. було зрештою скасовано смертну кару. </p> <p>Діяльність у сфері прав людини:</p> <p>1999 р. сина Чикунової, Дмитра, було незаконно заарештовано та звинувачено у скоєні вбивства двох людей. Чикунова почала вести активну роботу, щоб захистити сина. 11 листопада 1999 Дмитра у віці 28 років було засуджено до смертної кари. 10 липня 2000 р., в&#160; день офіційно дозволеного побачення з матір’ю, Дмитра було таємно розстріляно в ташкентській в’язниці. Після загибелі сина Чикунова створює організацію Матері проти смертної кари й тортур, стає її президентом і головним координатором. Протягом багатьох років Чикунова вела роботу за відміну винесених смертних вироків та проти застосування тортур в Узбекистані попри численні погрози з боку влади та ризик фізичної розправи. Завдяки діяльності Матерів було врятовано від страти 20 несправедливо засуджених людей.<br />У вересні 2003 р. Чикунова звернулася з відкритим листом до Президента Республіки Узбекистан Іслама Каримова з проханням накласти мораторій на виконання смертних вироків. <br />Після скасування смертної кари в Узбекистані 2008 р. Тамара Іванівна не припинила своєї діяльності: з того часу вона домагається оприлюднення даних щодо розстрілів та місць поховання всіх страчених в Узбекистані за роки незалежності, а також перегляду справ колишніх «смертників», зізнання від яких було отримано в результаті застосування тортур. <br />Тамара Іванівна Чикунова бере активну участь у найрізноманітніших міжнародних конференціях та проектах, присвячених темі прав людини. Веде постійну співпрацю з Комітетом ООН з прав людини, а також ефективно співпрацює з міжнародними правозахисними організаціями: Amnesty International, Murder Victims Families for Reconciliation (USA), Community of Saint’Egidio, Human Rights League, OSCE/ODIHR, Human Rights Watch.</p> <p>Лауреат міжнародних премій:</p> <p>Golden Dove 2004 <br />La donna dell’anno 2004 (Італія)<br />Mimosa d’oro (Італія)<br />Нюрнберзька премія 2005 (Німеччина)<br />Кавалер ордену Почесного легіону 2010 (Франція)</p> <p>Додаткова інформація на сайтах:</p> <p><a href="http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3032584,00.html" rel="nofollow" target="_blank">http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3032584,00.html</a><br /><a href="http://www.ferghana.ru/article.php?id=5610" rel="nofollow" target="_blank">http://www.ferghana.ru/article.php?id=5610</a><br /><a href="http://postup.brama.com/usual.php?what=39186" rel="nofollow" target="_blank">http://postup.brama.com/usual.php?what=39186</a></p> mybb@mybb.ru (vovk) Thu, 04 Feb 2010 00:30:20 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=113#p113 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=105#p105 <p>....</p> mybb@mybb.ru (vovk) Thu, 28 Jan 2010 00:12:44 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=105#p105 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=101#p101 <p>Самодельное оружие (Часть 5)<br />Опубиковано 7 октября, 2008 в категории Оружие самообороны</p> <p>Винтовка. Винтовка или ружье являются смертельным оружием и без патронов. Как и с пистолетом, первое, что надо сделать, --- это заставить противника поверить, что оружие заряжено. Если не удалось, орудуйте дулом как копьем. Прорывайтесь, нанося сокрушительные удары прикладом. Не забывайте, что середину винтовки тоже можно использовать для ударов в челюсть или в лицо.</p> <p>Камни. Древнейшее орудие человечества. Можно метать или бить как бейсбольным мячом, пресс папье и бильярдными шарами. У камней есть преимущество --- их можно найти практически везде, и зачастую вкупе с полезной грязью. Используйте их вместе для отвлечения внимания и атаки.</p> <p>Скалка. Символ деспотичной жены. Использование скалки в качестве импровизированного оружия имеет одно замечательное преимущество. Мы представляем себе расхожую картинку --- жена бьет мужа скалкой по голове --- так часто, что, когда вы возьмете скалку, ваш противник приготовится отразить эту стереотипную атаку. Вот и отлично. Поднимите скалку высоко в воздух, так, будто собираетесь ударить его по голове. И пока он будет глазеть на скалку, ударьте его ногой в пах. Даже если он успеет поставить блок, ему надо будет посмотреть вниз --- тут то вы и треснете его скалкой!</p> <p>Коврик. Коврик можно использовать как пальто или банное полотенце. Можно еще попробовать выполнить старый трюк с выдергиванием коврика из под ног плохого парня. Это требует времени, но может получиться.</p> <p>Соль. Вызывает не такое сильное раздражение, как перец, но можно использовать примерно так же. Есть и другая возможность засыпать соль в сахарницу охраны. Будьте готовы отодвинуться, когда один из них поперхнется своим кофе.</p> <p>Безопасная бритва. Подойдет старомодный вариант с плоской стальной верхушкой. Зажмите бритву в кулаке (крестообразно) так, чтобы ручка оказалась между средним и безымянным пальцами, а верхняя часть закрывала костяшки. Используйте как кастет. Можно еще взять ее так, чтобы верхняя часть высовывалась из нижней части кулака для молотообразных ударов.</p> <p>Блюдце. Маленькая тарелка. Чтобы нанести рубящий удар, надо взять блюдце за край так, чтобы оно лежало на ладони, и бить острым краем. Положите блюдце на ладонь, придерживая большим пальцем с одной стороны, а остальными с другой. А затем сильным ударом расшибите противнику нос.</p> <p>Пила. Подойдет любой вид пилы. Бейте зубцами по лицу противника, шее и особенно рукам.</p> <p>Ножницы. Лучше всего ими колоть. Возьмите ножницы в руку, сжав так, чтобы концы не расходились, и бейте острым лезвием. Можно взять ножницы так, будто вы собираетесь что то резать, раскрыть их дюйма на два и попробовать ткнуть в глаза.</p> <p>Отвертка. Оружие, которое можно найти почти в любой кухне и мастерской. Держите обычным образом и бейте режущим краем или основанием рукоятки. Возьмите отвертку наоборот и можете орудовать рукояткой как дубинкой.</p> <p>Секс. Симуляция сексуального влечения к насильнику может стать мощным оружием для молодой женщины. Я помню одну находчивую дамочку, которая с энтузиазмом «отдалась», и когда насильник забылся от страсти, она неожиданно оттянула его мошонку вниз к коленям, а затем отпустила, как будто стреляла из рогатки. Место происшествия она покинула абсолютно невредимой.</p> <p>Дерьмо. Есть старая история про восточного воина, который наложил в штаны, позволил дерьму сползти по ноге вниз, а затем, размахнувшись ногой, бросил его в лицо врага для отвлечения внимания. Просто помните о том, что если в месте, где вас держат, нет грязи, чтобы кинуть в лицо похитителя, то вы сами можете произвести немного!</p> <p>Ботинки. Ботинки усилят и сделают более эффективным любой удар ногой. Их также можно бросить, использовать как дубинки или молотки. Ботинки на высоких каблуках особенно хороши для молотоподоб ных ударов. Если вы оторвете каблук у ботинка, то получите удобную тигриную лапу, усыпанную короткими, острыми гвоздями.</p> <p>Шнурки. Используйте их, чтобы связать пленнику большие пальцы за спиной. Если шнурки достаточно прочные, вы можете скрутить из них шнур или удавку.</p> <p>Лопата. В отличие от метлы и грабель у лопаты есть крепкий режущий край, который можно использовать в бою. Лезвием лопаты можно наносить колющие удары, рубить боковыми краями или бить плоской частью. Конечно, естественно бросить лопатой грязь в лицо противника. Для быстрых и неожиданных атак всегда используйте рукоятку, а не лезвие. Парень, который заставляет вас копать самому себе могилу, будет настороженно относиться к лезвию лопаты, но расслабится немного, когда вы не будете его направлять на него. В этот момент вы бьете его рукояткой в живот.</p> <p>Серебряные доллары. Настоящие серебряные доллары представляют собой тяжелые металлические кругляшки. Если их с силой бросить противнику в лицо, есть реальная возможность причинить ему вред. Некоторые люди носят серебро в кожаном мешочке на шнурке, который крепится к ремню. Если этот кошелечек взять за шнурок и хорошенько размахнуться, получится замечательная дубинка. У этого оружия есть огромное преимущество. Правительство вряд ли сможет запретить носить при себе деньги, даже если они будут спрятаны.</p> <p>Лыжные палки. Из лыжных палок получаются отличные рапиры, короткие копья и шесты, наподобие бамбуковых. Если вы снимете насадку с лыжной палки, то сможете наносить глубокие колотые раны, а так как лыжные палки легкие, ими можно хлестать. Переверните палку так, чтобы бить рукояткой наотмашь сверху вниз или по сторонам (см. трость).</p> <p>Лыжный воск. Используйте так же, как кусок мыла, чтобы сделать импровизированную дубинку.</p> <p>Лыжи. Вы зря думаете, что боец, на котором лыжи, обязательно проиграет в схватке. Длина лыж дает прекрасный размах и глубину проникновения, если использовать их в прямых и задних ударах. Кончиком лыжи вы можете ударить противника в пах или живот, причем он может находиться хоть в семи футах от вас. А уж эффект, который оказывает удар по голени острым внешним концомлыжи, буквально «сногсшибательный». Если же у вас будет время снять лыжи, вы сможете использовать одну из них как рапиру для выпадов и уколов.</p> <p>Носки. Можно использовать как удавку, если они достаточно длинные. А еще лучше, если у вас под рукой окажется кусок мыла (см. кусок мыла).</p> <p>Ложка. Используйте, чтобы тыкать черенком в глаза и нервные центры противника.</p> <p>Посох. Когда идут в поход в горы, часто берут с собой посох, длинную, около одного дюйма в диаметре, палку или жердь, чтобы опираться на нее или бить змей. Еще она подходит для того, чтобы бить двуногих змей. В руках искусного бойца посох позволит победить полдюжины противников. Неудивительно, что китайские монахи в древности таскали их с собой повсюду.</p> <p>Лестница. Если вас поведут по лестнице вверх, как бы случайно оступитесь, будто падаете на поднимающихся сзади вас. Обопритесь на руки и сильно ударьте назад ногами в пах или колени конвойного. Свалите его с ног так, чтобы он скатился с лестницы, и прыгните на него пятками вперед. Если вас ведут вниз по лестнице, неожиданно присядьте и, резко схватив охранника за ноги, дерните так, чтобы он не устоял. Затем поднимите его за пятки достаточно высоко, чтобы убедиться, что он получит несколько ударов о ступеньки головой, пока будет катиться вниз.</p> <p>Табуретка. Маленькая табуретка используется как щит (см. стул) или как дубинка. Также можно швырнуть табуретку по полу в ноги противнику.</p> <p>Бассейн. Подставьте подножку охраннику и скиньте его в бассейн. Если он попробует выстрелить из пистолета с барабаном, полным воды, то сильно об этом пожалеет.</p> <p>Столовый нож. Если только это не мясной столовый нож с зубчиками, то резать им или вонзать его не имеет большого смысла. Лучше всего нападать, используя ручку ножа для нанесения ударов по макушке и ключице.</p> <p>Телефон. Если есть возможность, то позовите на помощь. Если ваши похитители заставляют вас вести переговоры о выкупе по телефону, используйте телефонную трубку как дубину и размозжите голову одно- му из них. Можете еще кинуть телефон в противника или схватить телефон за шнур и вращать его вокруг себя, опутывая шнуром противника.</p> <p>Теннисная ракетка. Наносите рубящие удары краями ракетки или вдавите рукоятку ракетки в живот или горло противника.</p> <p>Туалетный ершик. Этот безобидный предмет можно найти в большинстве туалетов, обычно он находится в ведерке, рядом с унитазом. Как обычно, ручкой мы наносим молотоподобный удар, а щетка будет очень эффективна, если ткнуть ею в глаза. Для двойного эф- фекта, непременно вымажьте ершик (см. дерьмо).</p> <p>Туалетная бумага. Я бы очень хотел сказать вам, что если ударить кого нибудь по голове рулоном туалетной бумаги, то вы сможете его убить, но, к сожалению, скорее всего, из этого ничего не выйдет. Рулон картона в центре, однако, имеет некую ценность. Освободите его от бумаги и сверните в тугой, твердый цилиндр. Примените его как ручку для ударов по лицу и макушке. Есть еще атака &quot;плевательный комок&quot; --- это когда вы смачиваете кусок туалетной бумаги в отбеливателе и затем кидаете его в глаза противника.</p> <p>Зубная щетка. Что может быть более естественным, чем попросить разрешения почистить зубы? Никаких неприятностей в этом не видно. Когда конвой не будет смотреть, проведите щетиной по куску мыла. Затем большим пальцем проведите по щетке перед лицом конвойного, разбрызгивая капельки мыльного раствора ему в глаза.. Когда он схватится руками за лицо, вгоните до конца щетку ему в нос (или в ухо).</p> <p>Зонтик. Лучше всего подходит зонтик с тяжелой деревянной ручкой и стальным наконечником. Закрытый зонтик используется как трость для нанесения режущих и колющих ран в горло, солнечное сплетение и лицо. Если его открыть, то требуется незначительное усилие для того, чтобы, вращая зонтик, повредить глаза противника острыми концами спиц.</p> <p>Моча. Многие куски легкой материи (такие, как майки) совершенно бесполезны как оружие, пока они сухие, но становятся опасными цепами, если их намочить. Используйте естественный источник и за работу!</p> <p>Стирающееся белье. Истекающее горячей мыльной водой. Бросьте его в лицо конвойного, затем сматывайтесь, ударив его ногой в деликатное место.</p> <p>Часы. Многие люди говорят, что браслет часов, надетый на кулак, сделает удар более сильным. Мой опыт подсказывает, что это работает, только если часы с кожаным ремешком. Иначе это изувечит вашу руку.</p> <p>Занавески на карнизе. Прекрасная утяжеленная дубина, которую не заметят при обыске. Отцепите ее от стены, оторвите полотно занавески и используйте для<br />того, чтобы колоть или наносить широкие сокрушительные удары по голове и телу.</p> <p>Гаечный ключ. Самое эффективное оружие из небольших самодельных дубинок. Тем не менее будьте осторожны. Стальной гаечный ключ такой тяжелый и узкий, что можно разбить голову вдребезги, хотя вы хотели только коснуться ее.</p> <p>Йо йо. Скромное йо йо довольно оригинальное ручное оружие, что то среднее между бола и бумерангом. Вы можете бросать его, крутить или использовать шнур, чтобы натянуть поперек дороги или как удавку.</p> mybb@mybb.ru (vovk) Wed, 27 Jan 2010 00:36:29 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=101#p101 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=90#p90 <div class="quote-box answer-box"><cite>vovk написал(а):</cite><blockquote><p>Equilibrium    одна з моїх улюблених, але мало, у них багато альбомів ???</p></blockquote></div><p>Здається 2 штуки</p> <p>Те, шо я написав, можна качать на торрентах або на mediaportal.ru, там все має бути</p> mybb@mybb.ru (den) Fri, 22 Jan 2010 02:32:28 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=90#p90 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=51#p51 <p>Те, що ти прочитаєш у подальшому описі, шановний друже, йде з далекої давнини нашої історії. Дізнатися докорінно про справи тих днів у звичайний спосіб вже неможливо. Безкінечні війни, що повсякчас палали на території України-Русі упродовж віків, спалили і розпорошили безцінні надбання її етнічного підґрунтя. Люди, свідчення яких покладено у запропонований нарис, йдуть шляхом Знання, розвиваючи у собі ті здібності, котрими володіли колись їхні пращури.</p> <p>Чому вони звертаються до тих давніх часів, спитаєте ви? А ось через що. Людина, яка йде у дивовижний світ життя у змінених станах свідомості, повинна зробити перший крок, крок від самої себе. Для цього треба знати, на чому ти стоїш, хто ти, як на цій землі проростало Знання, щоб не накоїти прикрих помилок, що є згубними на шляху до його джерела.</p> <p>Найбільш виразно ту форму езотеричного Знання, що панувало в Україні в ті часи, ми можемо прослідкувати на прикладі знань, якими володіли воїни-характерники з Запорозької Січі.</p> <p>Запорожці… У кого при цьому слові не калатало серце і не здіймалася тепла хвиля у грудях? Воїни, які втілювали у своїй особі все те найкраще, що було притаманне українському народу. Невтомну волю та спрагу до свободи. Непідкупну щирість та спрямованість до правди-істини, за яку гідні були стояти на смерть. Серед загартованих у нескінченних битвах запорожців були і такі, що своїм знанням життя та військової справи виділялися навіть серед них. Це були воїни-кріри або характерники, як звали їх у Запорозькому війську. Про те, що вдалося взнати про їхнє життя, і піде в нас подальша розмова.</p> <p>Хто вони, оті характерники, звідки походить їхнє глибоке усвідомлення законів організації довколишнього світу, яке його коріння?</p> <p>Старі легенди говорять ось про що. Жив колись у Київській Русі ще за часів князя Ігоря, оспіваного у знаменитому „Слові…“, широко відомий майстер володіння мечем на прізвище Дубежич. Він довго мандрував світом, пройшовши від Індії і Китаю до гірського пасма Гімалаїв, які й по сьогодні дрімають у споконвічній тиші та величі. Десь там ступив він на шлях людини Знання і приніс на Русь оте мистецтво володіння зброєю у змінених станах свідомості, коли людське єство набуває зовсім іншої якості і здібності його, з погляду звичайної людини, стають неймовірними.</p> <p>Повернувшись додому з тієї багаторічної мандрівки, Дубежич передав те Знання своїм синам Лано і Корі, з яких і пішло проростати те характерницьке сім’я в Ігоревих сотнях.</p> <p>З чого починалося те навчання?</p> <p>А з дуже простих речей. Накладав пов’язку синам на очі, привчаючи орієнтуватись в довколишньому тільки на слух. Потім — тільки на запах, затуляючи вже і вуха. Займалися різьбярством, весь час вирізаючи один знак, який нагадував цибулину в розрізі. Вирізали до тих пір, доки той знак не починав звучати, стаючи ключем до відповідного внутрішнього простору. Добитись цього можна лише в один-єдиний спосіб — треба було той знак „побачити“ внутрішнім зором і точно відтворити. Так відкривалося внутрішнє бачення істинного змісту речей в довколишньому. За тим новим баченням йшла перебудова всього життя. Спати, зодягатись, їсти, діяти треба було за тим баченням, доки воно не ставало людським єством. Далі йшло засвоєння бойових технік, в основу яких було покладено стихію повітря через звертання до Стрибога. Тотемним знаком, який поєднував бойові техніки в одне ціле, був чорний орел степу або сокіл.</p> <p>Зачудовані отим незбагненним мистецтвом ведення бою, яке при цьому набувалося, дружинники князя стали називати їх крірами або ж кірами, що означало воїна, який мав здібності болотяного царя чи хазяїна лісу — лісовика. Те Знання збереглося до значно пізніших часів, коли його спадкоємцями стали козаки Запорозької Січі.</p> <p>Серед війська кіри виступали як вчителі з військової справи, уникаючи якихось значних посад, займаючи на щаблях військових звань місця не вище сотника. Понад 700 років проіснувало те Знання в Україні-Русі і почало зникати з занепадом запорозького козацтва.</p> <p>Характерники в Запорозькому війську мали свій курінь та свій прапор. Один з таких прапорів, приведений на малюнку, утримує в своєму полі знак, шитий сріблом на пурпурному тлі або золотом на білому, який переводив людину в стан, що характеризувався терміном — Проникнення. Саме з цією метою і використовувались характерники на Січі. їхнім обов’язком була глибока розвідка та руйнація планів супротивника. Для цього кріри проникали на території, зайняті ворогом, часто під виглядом подорожніх або купців, зажди бездоганно виконуючи завдання, котрі ставив перед ними кошовий. У цій ролі функції крірів були аналогічними тим, які виконували легендарні нінзя у стародавній Японії. У близькому колі кошового завжди на якихось посадах знаходилось два-три характерники, так би мовити, під рукою, на всяку критичну ситуацію.</p> <p>Характерники, беручи на себе обов’язки внутрішньої та зовнішньої служби безпеки, грали роль своєрідної нервової системи у Запорозькому війську.</p> <p>Саме занепад цієї системи внаслідок розвитку державотворчих тенденцій (з виникненням класу старшин та всеохоплюючої канонізації церкви з догматизацією її вчення) і призвів до руйнації тієї великої, незбагненної сили, яку мала Січ.</p> <p>Що вмів воїн-кір, на чому базувалося його знання? Пояснити це сьогодні стало можливим завдяки тим езотеричним, магічним практикам, завісу над якими підняв західний вчений-антрополог Карлос Кастанеда. І хоч Знання характерницьке було дещо інакшим, бо виростало на підґрунті етнічної культури України-Русі, та багато дечого ми тут знайдемо схожого.</p> <p>Знання характерницьке, як і Знання мексиканських магів, яке описав Карлос Кастанеда, виростало з дуже простої речі — урівноваження внутрішнього світу людини з оточуючим середовищем до того моменту, коли настає їхнє повне злиття. І тоді людина вже йде у світ, набуваючи зовсім іншого його розуміння.</p> <p>Як це вірно зрозуміти?</p> <p>Насправді людина не йде кудись і не зникає з очей, хоча це мистецтво стає їй по сіті. Просто нерухомий зір пересічної людини, який впирається весь час в одну виділену площину світу, одного разу стає рухомим, живим або пробудженим, як часто кажуть у езотеричних школах. Саме завдяки цьому йому відкривається вся багатомірність оточуючого світу з його дивними і незбагненними законами.</p> <p>Карлос Кастанеда наводить принципи, якими керується людина у житті, щоб добитися отого врівноваження. Нам ці принципи знайомі як сім правил сталкінгу. Наведемо лише три перші , як головні, з яких випливають усі інші.</p> <p>Принцип перший:</p> <p>Воїн духу визнає світ невпізнанним, чим полишає усі спроби розкрити його таємниці з стану свідомості звичайної людини. Сталкер перемикає при цьому свою увагу на пошук зовсім іншого джерела знань, яке йде з глибини самої його особистості.</p> <p>Принцип другий:</p> <p>Знаючи про свій обов’язок відкрити таємниці життя, сталкер зовеш не плекає надії на те, що колись це відбудеться. Цим він досягає розкутого, вільного стану в тих подіях, що вирують довкола нього. Тобто він перестає діяти, планувати життя і керуватися старим усвідомленням довколишнього.</p> <p>Принцип третій:</p> <p>Усвідомлюючи непізнанність світу з тієї позиції, на якій стоїть звичайна людина, воїн духу і сам себе розглядає, як одну з таємниць світу, відкриваючи цим у самому собі стежинку до Знання, яке повинно прийти з глибини самої його особистості як знання внутрішнє. Набуття такого співвідношення зовнішнього і внутрішнього приводило до включення інтуїтивного усвідомлення стану речей у довколишньому світі. В цей час на перший план у людини виходить духовна сила, яка веде її, охороняє, дозволяє долати труднощі у житті.</p> <p>Що то за сила?</p> <p>У Карлоса Кастанеди вона пов’язана з голосом Наміру, що йде з глибин самої людської сутності. З праць Перепедицина він знайомий нам як Гід — внутрішнє людське єство, яке керує усім багатоплановим біоенергокомплексом. У християнському езотеризмі цей глибинний організуючий початок виступає як ангел-охоронець, що захищає людину та веде її через усе життя.</p> <p>Розуміння змістовності тих шляхів, якими йшли люди Знання в Україні, потребує висвітлення одного важливого боку людського життя. Ця сторона торкається висоти тих чеснот, які виробляє той чи інший етнос протягом своєї багатовікової історії.</p> <p>Чому у незруйнованому етносі так глибоко вшановується чесність, духовна щирість, працьовитість та гідність і викликає відразу пихатість, брехливість, душевна скаламученість? Що то є -правдивість, навіть тоді, коли це не в особистих інтересах? Який є у людини вищий інтерес у цьому?</p> <p>Тим інтересом є слідування істині, тій правді життя, що є самою основою буття і завжди існує в довколишньому світі, незважаючи ні на що („Бог у всьому“ — один з головних принципів усіх релігійних традицій світу). Звірення своїх дій з довколишнім робить шлях людини в житті полишеним тих негараздів, які одразу ж чекають її вже на порозі дому, коли вона робить негідні вчинки.</p> <p>Отже, щасливий перебіг людської долі можливий лише за умови слідування тій істині життя, що вирує довкола. З цього і виходить той вищий інтерес, який здіймає людину до висоти правди, супроти сьогоденного тимчасового інтересу. Саме набуття чудової властивості тримати довколишнє на короткому чуттєвому дотику робить людину спроможною володіти невловимою істиною буття.</p> <p>При цьому істиною стає вірне розуміння спрямованості та змісту тих подій, з якими вона повсякчас стикається у реальному житті.</p> <p>Що це дає? Розуміння місця та часу тієї дії, яку необхідно здійснити, і невтручання у те, що не твоє, що не лежить на твоєму шляху. Така людина не хибить у житті, завжди точно оцінює ту чи іншу ситуацію в ньому. Саме таке „мистецтво життя“ зветься у езотеричній культурі сталкінгом. Отже, ті правила життя, які виробляє кожна етнічна культура, є основою мистецтва людей езотеричного Знання.</p> <p>Це відкриття вельми дивне. Те, що є провідною лінією поведінки адепта езотеричної культури, цілком присутнє в житті звичайної етнічної людини. Тільки тут мистецтво сталкінгу приховане під виглядом звичаїв та тих правил життя, котрі існують у всякій етнічній культурі.</p> <p>Саме архетип етнічної самовизначеності є тією дорогою, якою звичайна людина і приходить до пробудження своєї свідомості. Правдивість та щирість, висока гідність, покладені в основу людського буття, охороняють від попадання у вихор інстинктивних бажань та вчинків, що руйнують саму змістовність життя. Занепад людини, занепад суспільства є тим, чим розплачується спільнота людей, що відходить від цих істин. Настройка на істину, прагнення жити за істиною призводить до такого зростання рівня свідомості, коли відкривається шлях до зовсім інших взаємовідносин людини з оточуючим світом. У людині пробуджується та сторона її особистості, яку у всі часи називали магічною або ж, як на сьогодні, сенситивною, езотеричною. Саме таку спроможність розвивали наші пращури, вбачаючи в ній гідний спосіб життя на білому світі.</p> <p>Їхнє мистецтво сягало тих висот, коли людина навчалась керувати перебігом свого життя, спрямовуючи його у бік найбільш повної реалізації.</p> <p>Тобто йдеться про те, що в основу українського етносу з прадавніх часів закладалася мета досягнення мистецтва керування своєю долею. Творчість людей Знання в Україні, серед яких характерники Запорозької Січі займають чільне місце, сягала тої висоти пробудженого духу, коли людина опановувала самі закони організації довколишнього світу. Саме потяг до такої вершини своєї самореалізації лежить в основі езотеричних підвалин нашої культури. З цього боку етнічна культура українців, мабуть, ще не мала дослідження.</p> <p>У самій своїй суті ті практики, які застосовувалися козаками-характерниками у вихованні молоді, були дуже прості, бо ж бралися з самого життя. Головне, що стояло за ними — це той шлях, згідно з яким проходило розкриття людської особистості. Спрямованість того шляху, по якому йшли характерники, багато у чому відрізняється від загальновідомих на сьогодні напрямків розвитку езотеричного знання. Наприклад, за головну мету свого життя маги Мексики, як слідує з опису їхніх практик Карлосом Кастанедою, ставили отримання свободи шляхом виходу за межі феноменального зрізу світу. Східні езотеричні течії за головну мету ставлять досягнення стану просвітлення, який має різні назви у різних езотеричних традиціях — Самадхі, Саторі, Нірвана, в яких вбачають стани повного розкриття людської особистості. Знову ж таки з метою вивільнення з-під тиску довколишнього феноменального світу або ж світу „колеса Сансари“, з полону великої ілюзії Майя, яку він собою являє.</p> <p>За головну мету свого розвитку характерництво Запорозької Січі ставило опанування мистецтвом керування своїм життям. Чому був виділений саме цей напрямок розвитку, у чому його важливість? Існує дуже давнє розуміння того стану, у якому людина проходить шляхом земного буття. Згідно цьому вона лише пасажир візка долі, яким керує зовсім інший візник. Людина тільки проходить шляхом життя, не знаючи ні його причин, а ні його кінця, зовсім не маючи змоги якогось суттєвого впливу на його перебіг. Все, через що вона проходить, трапляється з нею, як грім серед ясного неба. Для сучасного розуміння така позиція людини може бути порівняна з салоном пасажирського літака, де проходить усе її життя. Літак же летить за своїм маршрутом, зовсім невідомим для його пасажира. Розуміння такого стану людини досить рельєфно описане великим суфієм і поетом Омаром Хайямом в одному з його рубаї:</p> <p>Подиву гідні вчинки Творця. Сповнені смутку наші серця. Ми полишаємо світ, не узнавши а ні початку, ні змісту його, ні кінця.</p> <p>Вирішення такої величної проблеми і поклали характерники в основу свого шляху сходження до вищих станів свідомості. Пізнати те, що знаходиться у руках фатуму, сісти на переднє місце візка долі, взявши віжки у свої руки або штурвал отого літака. Ця мета, яку ставили перед собою кіри, зумовлювала і той стан розвитку, якого вони набували за життя. Особливість того психофізичного стану полягала у набутті відповідного характерного психотипу щодо поведінки, рис характеру, манери говорити та зодягатись. З чого у народі і стали називати їх характерниками — завдяки дуже своєрідній, овіяній духом істинності, постанови себе у житті. І не треба забувати, що той стан виковувався під прямою загрозою смерті, бо такі козаки завжди були головною бойовою опорою козацького війська в його споконвічній боротьбі щодо захисту своєї землі. Саме у такі часи і сформувалися головні принципи, які стали основою поглядів кірів на формування свого особистого шляху в житті.</p> <p>Перші два принципи відтіняють ту межу відходу кіра від довколишнього життя, яка робила можливим виконання головного, стратегічного напрямку розвитку їхнього Знання:</p> <p>„Твій шлях лежить між Землею і Небом“, тобто ніде на Землі, у сфері звичайного буття. Тільки відокремлення людської особистості від звичного світу і оволодіння цією позицією, яка стоїть за межами „землі і неба“, гарантує набуття тієївідстороненості, коли стає доступним Знання.</p> <p>Ти рівний усім і кожному окремо, але по духу нема тобі рівного на Землі“.</p> <p>Дуже цікаве оте останнє зауваження відносно людського духу. Дійсно, керування своїм життям стає можливим за умови беззастережного вивільнення людського духу до тої межі, коли людина вже торкається божественної іскри, що схована у її душі. Запалення нових еманацій, яке відбувається при цьому, надає людині дивовижної здатності впливу на перебіг подій у довколишньому, повертаючи їх у вірний напрямок завдяки можливості одномоментної присутності у різних місцях.</p> <p>Третій принцип характерників вказує на поле діяльності, яке вони обирали у своєму житті:</p> <p>„Три речі мають значущість: твоя земля, твій народ і твоє серце“.</p> <p>Значення двох перших речей для сучасної людини достатньо зрозуміле, але третя річ — „твоє серце“, мабуть, потребує деяких пояснень, бо тут все не так просто.</p> <p>Здатність керувати своїм життям виводить людину на ту висоту, де проходить її свідомий шлях долі. І дуже вивірене відчуття істини треба мати, щоб не помилитись на цьому шляху, бо ж ситуацію можна зробити значно гіршою, попри всі благі сподівання. Ось чому третя річ — людське серце, бо тільки воно врешті-решт дає точне розуміння тих істин, що лежать в основі буття.</p> <p>Такий шлях, коли істинність дій виважується на терезах серця, зустрічається майже у всіх відомих езотеричних течіях та вченнях. Деякі стародавні магічні культури, наприклад, острова Пасхи, які ми будемо згадувати далі, прямо називали шлях свого розвитку „шляхом серця“, а себе „істинними воїтелями шляху серця“.</p> <p>„На шляху серця не може бути домагань, шлях серця — це саме життя“, — так говорить найбільш поширений у цій культурі афоризм.</p> <p>Ми тепер розуміємо, якої глибини розкриття своєї сутності сягало мистецтво характерників, через призму чого вони бачили довколишнє. Тому ті практики, які вони застосовували задля досягнення своєї мети, набувають неабиякого значення.</p> <p>Всім в Україні відомий вислів: „Терпи, козаче, — отаманом (характерником) будеш“. Кожен, хто виховувався в українській сім’ї, знає про ту сувору школу, яку доводилось проходити дитині, доки її визнавали вже за достойну уваги особу.</p> <p>Що стоїть за цим всім?</p> <p>Людина по народженні одержує набір можливостей, який залежить, як це нам на сьогодні відомо, від місця та часу народження, від тої генетичної спадщини, яку вона одержує від батьків та багато іншого.</p> <p>То є її простір дії, у якому закладені ті можливості, котрі вона використовує у проходженні своїм життєвим шляхом. Тож, чим більше можливостей має той простір, тим успішніше людина долає життєві труднощі і тим щасливішу долю має.</p> <p>Що є той простір, від чого ще залежить набір його можливостей?</p> <p>Магічне знання говорить ось про що.</p> <p>Енергокомплекс людини має складну будову, утримуючи у собі різні енергетичні горизонти, що відповідають набору так званих астральних проекцій або енергетичних тіл, які складають енергокомплекс людини на тонкому плані. На одному з таких рівнів (рівні каузального плану) людська свідомість має вигляд висвітленого кола світових прядив на так званому енергетичному коконі. Саме їх світимість і зумовлює те коло можливостей, якими людина може оперувати у житті.</p> <p>Характерники помітили, що коли людина переживає надскладні труднощі, які неможливо подолати у звичайний спосіб, їх опанування відбувається одномоментно з запаленням нових світових прядив на енергетичному коконі. Простір людських можливостей за рахунок цього значно поширюється. Внаслідок чого те, що було надзвичайним тягарем та мукою у житті, стає простою природною справою. Мабуть, через це в Україні з давніх-давен дітей виховували у жорстких, суворих умовах, щоб одержати щиру, дужу та вольову людину в житті, яка за всяких умов могла гідно протистояти тим іспитам, що йшли по її долі. Саме у цей бік і були спрямовані характерницькі вправи. За будь-що досягти запалення тих світових прядив, які б надавали людині надзвичайних можливостей та поширювали її свідомість аж до опанування нею законами, що стоять в основі довколишнього життя.</p> <p>„Страждайте і через страждання прийдете“, — говорив Ісус із Назарета. Загалом тільки такий, зумовлений життєвою необхідністю, навальний досвід породжує пропозицію — запалення нових еманацій та досягнення нової якості. Так є. З цього й виходить, що досягнення в галузі езотерики, як і в звичайному житті, неможливі без надзвичайного напруження усіх людських сил.</p> <p>В який спосіб долалися ті труднощі? Філософія була проста і надійна. Старі козаки постійно радили молодим за всяких умов тримати „хвоста пістолетом“, не впадати в журбу та відчай, що згубно діють на шляху до повного розкриття людських можливостей. Вони цим стверджували: „Це неймовірно тяжко, але це все, як і саме життя, все-таки гра, і виграє в ній той, хто, проходячи усі труднощі, не переймається, попри все відсторонено споглядаючи за вивертами долі“.</p> <p>Правила, якими керувались характерники-кіри, мають певне громадське звучання, на відміну від тих, що були приведені Кастанедою, котрі зосереджують увагу тільки на внутрішньому світі окремої людської особистості, полишаючи невизначеними стосунки сталкера з довколишнім людським середовищем.</p> <p>Перше характерницьке правило торкається такої важливої справи, як навчання молоді. „Ніколи не вчи того, хто ще не вміє“, — тобто не має внутрішньої зрілості до оволодіння Знанням. Це правило розкриває ставлення козаків-кірів до втручання у довколишнє життя. На перший план ставиться інтуїтивне усвідомлення дії, котрій прийшов час, що потребує також розвиненості духовного зору. „Ніколи не вчи“, — ніколи не втручайся, не порушуй того, час котрому ще не настав. Виконання однієї цієї вимоги потребує безумовного знання та слідування принципам сталкінгу. Є у цьому вислові і дуже цікаве твердження: людина сама у собі несе Знання, вчитель лише допомагає у розкритті його. Езотеричні вчення Сходу говорять з цього приводу: „Вчитель приходить тоді, коли учень вже готовий“.</p> <p>Друге правило вчить непохитно йти за своєю долею, не збочуючи, не відступаючи від себе, не захоплюючись принадами довколишнього життя, яким би звабливим воно не було. „Вмій робити те, що бажаєш для себе сам“. Цей принцип закликає усвідомлювати себе та подальшу свою долю через інтуїтивне прозріння, виводить на розуміння змісту життя кожної людини і вказує шлях, по якому їй треба йти, весь час прислухаючись до свого внутрішнього голосу.</p> <p>Третє правило торкається співвідношення людини Знання з довколишнім, як носієм правди життя. „Ніколи не будь таким, яким би тебе не поважали інші“. Це правило утримує людину у відповідних рамках щодо її дій і вчинків у житті, ставлячи як засторогу характерницьку спільноту. Він також ставить вимогу набуття акторської майстерності у відповідності тій ролі, яку харак-терник-кір бере на себе в житті. Бо ж принципи, за якими він живе,</p> <p>Бачити свій „розмір“</p> <p>Наступним кроком у вихованні було дуже цікаве навчання. Козака вчили бачити свій „розмір“ у довколишньому. Правило ззовні нам знайоме. Ми вибираємо за своїм зростом лижі, косарі під себе роблять косу, веслярі — весла і т. ін. Мета зрозуміла: знайти таке співвідношення людини та якогось елементарного пристрою, коли його дія стає максимально ефективною. Але характерники продовжили це мистецтво далі, коли людина наперед вже знала, як правильно підступитись до тієї чи іншої справи, щоб не взяти „високо“ і потім не виконати, що на полі бою призводило до смертельної загрози. Але і не дуже „низько“, через що подія не буде повернута в потрібне русло, що в бою призводило до поразки. Нам це правило відоме з життя. Дуже багато є людей, які змолоду беруться за справу, не маючи належних здібностей і сил. Внаслідок чого руйнують своє здоров’я, руйнують справу, маючи у кінці розбите ущент життя. Тож правило, як бачимо, вельми важливе.</p> <p>Таке виховання починалося ось з чого. Молодого козака посилали до лісу за гілкою, за допомогою якої він мусив стрибати через високий тин. „Не свого розміру“ вибрана гілка не дозволяла отримати очікуваний результат. Крім того важливим було те, де за неї взятись. Високо — гілка ламалася, низько — стрибок не виходив. Вправа могла бути урізноманітнена стрибком з тією самою гілкою у довжину через рів.</p> <p>Практикувалось також кидання каміння на відстань. Важкий камінь далеко не летів, малий теж. Треба було „побачити“ отой свій „розмір“ каменя. Потім бралися за шаблю, довжина, форма і вага якої теж мали бути підігнаними під козака. За такими ж вимогами вибирали і коня. Навчали одразу бачити в боротьбі ту точку, попадання в яку виводить з рівноваги супротивника під час бою. Цьому ж мистецтву навчали і в житті, де треба було побачити ключову подію, яка повертала всю ситуацію у вірний напрям. Щоб таке стало можливим, треба було мати відповідний погляд на оточуюче, який охоплював би всю подію в цілому.</p> <p>Тому характерники дуже велику увагу приділяли розширенню свого усвідомлення довколишнього, добивалися вони цього в техніках, які виводили людину в змінений стан свідомості. Вони знали, що, крім того просторово-часового відліку, у якому живе пересічна людина, існують інші, притаманні внутрішнім просторовим вимірам. Людина, набуваючи зміненого стану свідомості, входила в них, отримуючи можливість відстороненого спостереження подієвого поля життя. Завдяки чому мала можливість передбачення подій та розуміння змісту того, що точилося довкола. Перед такою людиною відкривалися всі внутрішні причини, наслідком яких стають події реального життя.</p> <p>Швидше ніж тінь</p> <p>Навчали переходу у стан зміненої свідомості у такій простій вправі. Юнака ставили спиною до сонця, щоб він виразно бачив свою тінь на стіні. Завдання ставилось таке — торкнутись рукою стіни, швидше ніж туди дійде тінь. З точки зору звичайних уявлень, це виконати неможливо. Неможливо, якщо працювати у одному і тому ж вимірі часу та простору. Необхідного результату добивався той учень, який навчався переходити в такі змінені стани свідомості, коли людина на якусь мить виходила за межі оточуючого, входячи в простір з іншим відліком часу. Поступове розвинення цього мистецтва робило рухи характерника надшвидкими, непомітними для звичайного погляду. Коли така людина на коні вдиралася у лави супротивника, то могла там накоїти дуже великої біди. Звичайна людина не фіксувала переміщень кіра в довколишньому просторі, напад якого був завжди як грім серед ясного неба.</p> <p>Ввімкнення „істинного бачення“ та досягнення безсторонності</p> <p>Подібна здібність набувалась при умові опанування молодим козаком такими вправами. Юнака пізно увечері саджали на землю і він мав дивитись повздовж високого тину так, щоб окремо бачити обидва його боки лівим і правим оком. Праве око міцно затуляли пов’язкою, а з лівого боку тину запалювали багаття, що засліплювало ліве око. Треба було зреагувати на ту людину, що підкрадалася з темного правого боку тину. У такий спосіб вмикали праву, підсвідому півкулю головного мозку людини, вмикаючи інше, енергетичне сприйняття світу. Переводили людину з Тональної правої сторони свідомості у ліву Нагвальну, скаже ознайомлений з езотеричною літературою читач. Саме з цією метою ще вчили однаково володіти правою і лівою рукою.</p> <p>Була ще така практика. Ставили у глухому лісі на галявині біля болота, повного усякої „нечисті“, шість стовпів по колу, діаметром у п’ятнадцять кроків. Пізно ввечері в одному місці поміж стовпами запалювалося багаття. Молодий козак мав ходити по зовнішній, неосвітленій частині того кільця, дивлячись прямо перед собою. Це ходіння у пітьму, а потім наближення до багаття. що засліплювало очі. та мерехтливі тіні стовпів робили свою справу. Вони поширювали можливості людини, вмикаючи на повну силу другу сторону її свідомості, бо треба було „бачити“ і контролювати ситуацію, коли звичайні органи відчуття були блоковані. Звичайно, дуже лячно було молодій людині йти у пітьму від багаття назустріч моторошному виттю, що неслося з болота. Ходили до тих пір, поки вже було однаково, чи біля багаття ти знаходишся, чи біля болота з „нечистю“.</p> <p>Так досягалась необхідна безсторонність щодо перебігу подій у довколишньому житті. Загартовувалась воля людини, яка кожної миті була готова до будь-яких дій.</p> <p>Узгодження з внутрішньою Силою</p> <p>Потім приходив час наступної практики, вже більш складної та небезпечної. На довгому стовбурі, встановленому горизонтально над головою людини, вішалися довгі сітки з камінням, десь на крок одна від одної. Пізньої ночі з одного краю того стовбура запалювали яскраве полум’я, водночас приводились у рух сітки з камінням. Молодому козакові треба було пройти на світло повздовж стовбура і не бути збитим вагою каміння, що гойдалось у сітках поперек його шляху. Рухатися треба було швидко, бо вогонь закривався через деякий час, і була загроза залишитись у пітьмі серед того рухливого каміння. Тільки дії людини, узгоджені з її внутрішньою Силою, могли провести її по тому шляху. Лише за умови досягнення відповідної безсторонності, дії людини стають інстинктивно точними і швидкими, що гарантує безпечність проходження того шляху. В тольтекських практиках, описаних К.Кастанедою, є так званий „біг сили“, в якому людина, діючи цілком інтуїтивно, минає всі перешкоди на своєму шляху.</p> <p>Входження у силу через ритм</p> <p>Далі бралися за навчання вибору вірного ритму руху. На звичайній стежинці, що вилася серед жита, на відповідній відстані один від одного розкладалося каміння. Пізнього вечора треба було швидко пройти стежкою, вловивши ритм того руху, який не дозволяв спотикатись і падати. Так навчали входити у той чи інший ритм, який надавав сили та невтомності у довгих переходах.</p> <p>Повне розкриття сил людини</p> <p>Повне розкриття сил людини досягалося ще у такій вправі. Саджали парубка влітку на пагорбі поблизу колодязя і лили на нього воду з дерев’яних цебер до тої пори, поки людина ставала мокра, як хлющ, не маючи вже різниці між собою та тою водою, що безупинно лилася на нього з усіх боків. Потім козака переводили на інший пагорб, де залишали сушитися під пекучим сонцем. Те сидіння тяг-лося мало не увесь день, коли вже губилося відчуття спекотності сонця. Під вечір піднімали хлопця і вели до лісу, в прохолоді якого він поступово приходив до тями, з подивом спостерігаючи за тією чутливістю, що вже була йому притаманна — дерева ставали перед ним як стовпи пружкої енергії. Біля найбільшого дуба, якого тільки знаходили, молодого козака залишали в сутінках наодинці з лісом. З тих сутінок раптово вчиняли на нього навальний смертоносний напад з усіх боків. Реакція на таку раптову загрозу в людини, у якої зняті зовнішні захисні оболонки, може бути тільки одна. Відбувалося пробудження внутрішньої сили, яка вибухала від основи хребта, енергетично розкриваючи його навпіл. Ззовні це було схоже на вибух вулканічної сили, що змітає все довкола.</p> <p>Потім вчилися використовувати ту силу вже на практиці, під час збройних сутичок з ворогом. Подібні приклади ми знаходимо в того ж таки Карлоса Кастанеди, коли під дією цілеспрямованих зусиль вчителів учні багато разів зміщували свою увагу в такий стан, де зникав страх і вони ставали настільки могутніми, що їх лякались навіть великі хижі звірі і т. ін.</p> <p>Сили та здоров’я набиралися, ходячи босоніж навесні, коли ще не зійшов сніг. Ноги були сині і змерзлі, зате на обличчі сяяла усмішка. Показували, як довго може тягнутися час, постійно будячи молодь серед ночі, коли час плине украй повільно. Робили це з метою розвинення в учня вірного відчуття часу. Вночі учні мали також слухати небо і зорі, вмикаючи своє друге, підсвідоме сприйняття.</p> <p>Зупинка часу та перехід в іншу просторову мірність</p> <p>Зупинка часу та перехід в іншу просторову мірність досягалася такою практикою. Вибирали над водою високу кручу, з якої не було видно низу. Молодому козакові давали в руки палицю, яку він повинен був тримати перед собою двома руками, і пропонували бігом спуститися з кручі. Під кручею робився схований від очей виямок, де стелили солому, тож козак на ту солому і падав, відірвавшись від кручі. Але незнання цього козаком призводило у момент відриву його ніг від кручі до „зупинки світу“, бо попереду вже нічого не очікувалось, окрім вірної загибелі. Так взнавали те, що стоїть за межею видимого світу через „зупинення“ його часу. Таким чином навчалися входити в інші виміри оточуючого простору.</p> <p>Дуже схожі техніки ми знаходимо у літературі зі східних бойових мистецтв та з тибетської езотерики. У творах К.Кастанеди про стародавню тольтекську традицію змальовані вправи, що використовувались для увімкнення нагвальної, підсвідомої сторони людини через зупинку внутрішнього діалогу.</p> <p>Практика зупинки внутрішнього діалогу</p> <p>Для зупинки внутрішнього діалогу козаки застосовували таку практику. Саджали учня супроти звичайного колеса, на якому ставилися дві позначки в діаметрально протилежних його місцях або два дзеркальця. Сидячи нерухомо, козак мав слідкувати за тими позначками на колесі, що вертілося. Через деякий час постійне напруження у слідкуванні за позначками на колесі вимикало зовнішню увагу, людина переходила у змінений стан свідомості. Вимикався природний стан першої уваги до довколишнього, людина переходила у стан другої, зміненої уваги.</p> <p>Часто практика ускладнювалась, коли вісь разом з колесом також вертілася в горизонтальній площині, і козаку, який сидів верхи на ній, пропонували слідкувати не тільки за позначками на колесі, а й за довколишнім. Подібні техніки в тольтекській езотеричній традиції мають назву „перевантаження тоналю“, коли завдяки неординарній роботі системи зору (переважаючий периферійний зір) та переконцентрації людської уваги концептуально-логічне сприйняття вимикалося, а на його місце приходило „нагвальне“, об’ємне сприйняття дійсності, яке тільки і могло виконати таке „надлюдське“ завдання.</p> <p>Бачити „золоту середину“</p> <p>Можна ще доповнити, що за дуже важливу річ вважалося знайти „золоту середину“ у всякій справі. Задля цього вчили молодь пекти хліб. Те мистецтво дуже тонке, бо отримати треба було не просто хліб, а той, що ставав річчю сили. Козакові виділялись необхідні для цього продукти і полишали його наодинці з піччю. Ми сьогодні вже знаємо, як складно провести всі технологічні операції, щоб зберегти смакові якості складових компонентів. Наприклад, у приготуванні простого українського борщу чи того ж самого хліба. Треба було через особливе „бачення“ контролювати процес того готування і відчувати, коли вже час знімати з полум’я, коли додавати той чи інший компонент. Аналогічне „бачення“ розвивалося у західній Європі під час пошуків філософського каменя алхімиками. Тільки досягнення відповідного поширення свідомості гарантувало успіх у цій справі.</p> <p>Потім козака вели до лісу збирати лікарські рослини, довго і ретельно розповідаючи про кожну з них. Вчили „бачити“ вплив рослини на людину. Мистецтво доводилось до того рівня, коли з всякої довколишньої трави характерник вмів зробити необхідні ліки від тієї чи іншої хвороби або для загоювання рани. Знання лікарських рослин було обов’язковим як для характерництва, так і для простих козаків на Січі.</p> <p>Розуміння тварин</p> <p>Характерник навчався розуміти тварину та уміти поєднуватись з нею, прикладаючи ліву руку, скажімо, на серце коня чи собаки, слухаючи при цьому правим вухом дихання тварини. З цього завжди мали під рукою вірних друзів в охороні табору, розумного коня в бою.</p> <p>Навчали входити духом у птицю чи тварину. Саджали, наприклад, козака на стовбур дерева, як на коня, але ногами назад і давали в праву руку яструба. Добивались енергетичного злиття козака з птицею і відпускали її. Треба було побачити те, що бачила птиця своїми очима з височини.</p> <p>М’яке падіння</p> <p>Бойові дії на коні повсякчасно були пов’язані з падінням людини на землю. Тому молодих характерників вчили м’яко падати. Знову ж таки практика була дуже простою. Добре напували козака горілкою, і коли він набував відповідного стану, пропонували перелізти через високий і хиткий тин. Безперестанне падіння з того тину навчало техніці розслабленості п’яної людини, яка з будь-якої висоти могла неушкоджено падати.</p> <p>Стан „анабіозу“</p> <p>Клали козака горілиць у високу траву, пропонуючи спостерігати за ширянням яструба у височині. Так рідко, як птиця махала крилами, билося серце козака, який поступово входив у своєрідний стан анабіозу, але з пробудженою свідомістю. Така холодна і „мертва“ людина не привертала уваги супротивника, бо у ті часи була не новина — мертва людина край дороги або поблизу табору. Так розвідувались потаємні плани супротивника, виходили із скрутного становища, якщо в ньому опинялися. Ця ж методика дозволяла довго знаходитись під водою, очікуючи, коли мине загроза.</p> <p>Стан пробудженого сновидіння</p> <p>Дуже цікавою була техніка переведення людини у стан пробудженого сновидіння. Розпалювалось вночі в широкому полі кільце багать, щоб добре була висвітлена вся площа в середині. Старший характерник запалював чотири смолоскипи, два з яких давав учневі. Тими смолоскипами і билися в освітленому колі. Старший поступово вибирав такий ритм нападу, що свідомість молодого козака затуманювалась і він входив у стан півсну. Довколишні речі ставали туманними, гублячи свої чіткі форми. Час ставав дуже розтягнутим і в’язким, як кисіль. У цьому стані старший і „пробуджував“ молодого козака, опікаючи йому праве плече смолоскипом. Так навчалися переходити в інші просторові виміри, ущільнюючи чи розтягуючи час, входячи у „тіло сновидіння“, якщо дотримуватись термінології тольтеків за К.Кастанедою. В цей час і відкривався шлях до всіх магічних мистецтв. Наприклад, людина могла нерухомо стояти або ходити посеред майдану, повного людей, і ніхто її не помічав.</p> <p>Істинність та вивіреність дій у житті</p> <p>Вчили відчуттю істинності та вивіреності дій у житті. „Запалювали“ у грудях вогник коло серця, той вогник згасав, коли козак робив негідний вчинок, що йшов у розріз з його совістю. Так вели його до тієї миті, коли пробуджувалась нова свідомість і все ставало ясним і зрозумілим.</p> <p>Технік навчання молоді у характерників було безліч, усіх перерахувати немає змоги, та й немає зараз у цьому потреби. Навчання те протікало в середовищі характерників, які кожного дня щось робили з учнем, щоб провести його шляхом людини Знання. Це не обов’язково було якесь спеціальне навчання. Тривали прості довгі розмови біля вогню, запаленого пізно ввечері; були розповіді про найяскравіші події бойового життя, що проходило в ті часи в Україні у постійних сутичках з ворогом, а також було безліч жартів та розіграшів з метою навчання пильності та виваженості духу. Наприклад, під час обіду з-під самого носа молодого козака непомітно забирали кусень хліба або миску.</p> <p>Ритуал посвячення в характерники</p> <p>Коли вчитель-характерник бачив, що учень уже готовий, відбувався ритуал посвячення його в характерники. Традиція була така. Рубали просіку в густому лісі. Повалених дерев з неї не прибирали, зрубували тільки сучки. У кінці цієї просіки вибирали два дерева на відстані двох метрів, котрі нахиляли одне до одного, роблячи щось на манер ножиць або хреста, а потім, розіп’явши з середини, зв’язували верхівки дерев. Виходило щось на манер цифри вісім, але зі зрізаним низом. На перехресті тієї вісімки темної ночі запалювали білий яскравий вогонь. Через рівні інтервали часу кричав пугач. Козака переводили у стан сновидіння, в якому він і повинен був пройти просікою на той вогонь. Коли козак збивався з дороги, пугач замовкав. Так вказувався шлях. Завдання було одне — пройти у ті „ворота“, за якими приходило істинне розуміння довколишнього буття у стані вже „пробудженого сновидіння“. Полуда спадала з очей, і характерник вже бачив і розумів істинний стан речей у довколишньому світі.</p> <p>За рахунок чого це відбувалося? Справа у тому, що, переходячи у змінений стан свідомості, козак мав змогу споглядати інший світ, у якому мав поширене його сприйняття. Треба було ту одержану можливість вивести в цю „денну“ проекцію світу. Саме цього і прагнули, проводячи людину через подібний ритуал.</p> <p>Козак шукав дорогу з іншої площини світу — з світу „сновидіння“ у повсякденний світ, поєднуючи у собі два світи на час виходу на білий сліпучий вогонь. Неперевершеної мужності та неабиякої сили характеру вимагала така вправа.</p> <p>Цей ритуал посвячення вельми цікавий і є витоком дуже давніх технік увімкнення у людині поширеного сприйняття світу шляхом пробудження її другої, нагвальної сторони. Саме таким цілям прислуговували знамениті кам’яні лабіринти у стародавній Греції, звідки людина повинна була знайти вихід, довгими часами блукаючи без води та їжі. Часто у ті лабіринти пускали хижих звірів. Завдання було одне: поставити людину в таку критичну ситуацію, у якій не „спрацьовували“ ті її можливості, які вона мала у звичайному житті. Великі труднощі і постійна загроза смерті робили кінець-кінцем свою справу, умикаючи в людині вищі здібності опанування довколишнім.</p> <p>Цій самій меті прислуговували і безкінечні мандри по святих місцях, коли людина відчувала на собі всі негаразди та загрози на шляху серед чужих народів і племен, часто не маючи кусня хліба і даху над головою. Ті поневіряння закінчувалися у святому місці набуттям ного стану просвітління у розумінні довколишнього.</p> <p>Мабуть, тому самому прислуговує і звичайне життя пересічної людини, коли вона, будучи полишеною розуміння дійсного стану речей у реальному житті, змушена або деградувати і загинути, або йти шляхом підвищення своєї свідомості, розвиваючи кінець-кінцем у собі вищі здібності. Що і стає запорукою виходу людини з того стану, у який вона потрапляє по своєму народженні.</p> <p>Коли ж лісу не було, а був навкруги голий степ, опівночі запалювалося велике багаття, біля якого широким півколом сиділи старші характерники. Молодий характерник ставав між цим півколом і вогнем. Починали співати довго і протяжно, умикаючи тим співом відповідний стан у юнака і приборкуючи полум’я.</p> <p>Нарешті полум’я перед посвячуваним зникало і відкривався широкий тунельний прохід, складений з великих тесаних брил. У той прохід молодий характерник і ступав. То був внутрішній простір, про який ми вже говорили раніше, де цілком відтворювався ландшафт України. З білими хатами під горою, вербами та містком через річку, зеленою соковитою травою (подібні штучні середовища, створені наміром людей, описані у тольтекській традиції та у деяких інших стародавніх магічних традиціях, куди їх представники пішли ще за життя). Відвідини цього місця у характерників були обов’язковими для всякого посвячуваного. Ключовим знаком входження у таке місце були два волячі роги, що встановлювались за багаттям. Лівий (місячний) ріг і відкривав шлях до того простору. Шлях через правий — золотий сонячний ріг — для молодих козаків був закритий.</p> <p>Кам’яний тунель, що йшов через лівий ріг, приводив молодого козака до української хати, куди його запрошувала уквітчана, гарно вбрана молода дівчина, зустрічаючи хлібом-сіллю. В хаті був стіл, що тягнувся в далечінь. По обидва боки його сиділи два сивих діди, що уособлювали собою Сонце і Місяць. „Чого прийшов?“ — таке карколомне запитання чекало козака, який ступав через поріг хати, і від тої відповіді залежала подальша його доля. При вдалій схвальній відповіді, у котрій проглядала чистота помислів християнської душі, козак отримував шестикутну зірку на долоню правої руки. То була перепустка до легендарного козацького мосту, що дугою охоплював два береги туманної річки. На цьому мосту, на самій його середині, била в козака з неба блискавка. Її сліпуча біла енергія і вмикала в ньому ті вищі здібності, які вже були притаманні його внутрішньому єству.</p> <p>Далі для молодих козаків ходу не було, треба було вертатися назад.</p> <p>Нарешті полум’я перед посвячуваним зникало і відкривався широкий тунельний прохід, складений з великих тесаних брил. У той прохід молодий характерник і ступав. То був внутрішній простір, про який ми вже говорили раніше, де цілком відтворювався ландшафт України. З білими хатами під горою, вербами та містком через річку, зеленою соковитою травою (подібні штучні середовища, створені наміром людей, описані у тольтекській традиції та у деяких інших стародавніх магічних традиціях, куди їх представники пішли ще за життя). Відвідини цього місця у характерників були обов’язковими для всякого посвячуваного. Ключовим знаком входження у таке місце були два волячі роги, що встановлювались за багаттям. Лівий (місячний) ріг і відкривав шлях до того простору. Шлях через правий — золотий сонячний ріг — для молодих козаків був закритий.</p> <p>Ці вправи були повернуті в бік розвитку надзвичайної спритності, такої, наприклад, щоб впіймати рибину у бурхливому потоці руками, станцювати в повітрі, ледь торкаючись землі. Хто опановував це все, брався на учнівство до одного з старих характерників, який навчав козака сам на сам, прилучаючи до цього все своє набуте Знання.</p> <p>Був такий звичай, згідно з яким, молодий характерник переходив від одного вчителя до іншого, навчаючись тим чи іншим особливостям характерницького ремесла. Потім збирав довкола себе собі подібних, у колі яких проходило подальше вдосконалення набутої майстерності. З цього врешті-решт виростав окремий військовий підрозділ — курінь, як називали його у запорозькому війську. Тому творчий пошук нових способів ведення бойових дій ніколи не вгасав на Січі.</p> <p>Виникає запитання, з чого виникав отой талант людини до ха-рактерницької справи? Чому в одних це виходило, а в інших ні? Фундамент такого пробудження людської свідомості закладався в Україні ще з дитинства. Наприклад, була така традиція. Коли народжувалась дитина, то їй виготовляли дерев’яну колиску, у бильці котрої робили отвір. Та колиска встановлювалась так, щоб вранішнє сонце попадало на обличчя малюка. То і була ота перша ініціація, з якої протягом часу в дитини розвивались відповідні здібності.</p> <p>На Запорозькій Січі табір розташовувався так, щоб схід сонця з-за обрію було видно без перешкод. Задля цього навіть розчищали у напрямі сходу ліс чи плавні. Схід сонця був святом, що надавало піднесеності та енергії у проходженні тяжким шляхом воїна на Січі. Рідко хто пропускав той момент. Вставали з сонцем і лягали спати з сонцем — така була традиція у основної маси війська. Часто засиджувались біля багаття, уважно слухаючи розмови старших, бувалих характерників. Саме ці розмови робили військо єдиною, злитою масою воїнів-однодумців. Так виковувався та гартувався дух Запорозької Січі.</p> <p>Які бойові техніки виробили козаки-кіри, поглиблюючи свою майстерність людей Знання? Серед великої кількості суто військових технік можна виділити такі.</p> <p>Перша пов’язана з досягненням стану „вихору“, де розкутість та відособленість людини доводилися до стану безсторонності опудала, що стоїть з руками-віниками на городі. У цьому стані час, у якому рухався козак-кір, настільки ущільнювався, що його рухи зовні ставали зовсім малопомітними і тому незбагненними. Це наводило жах та паніку в лавах супротивника, де характерник блискавично діяв. Динаміка рухів була настільки сильна, що не витримував одяг, якщо був завузький. І з бою характерник виходив у жахливих лахміттях, викликаючи загальний регіт братчиків. Тому козацтво полюбляло вільний та просторий одяг, який не заважав у бою. Це чоботи, широкі шаровари, сорочка, жупан та шапка.</p> <p>Вершник-кір входив у стан вихору на шаленому алюрі, широким помахом шаблі відкриваючи обрій, а потім швидко обертаючи її над головою. Козак зникав, а полем проносився і стугонів пекельний вихор.</p> <p>У справах розвідки застосовувався стан, який робив характерника-кіра малопомітним на місцевості. Розчиненість у полі чи лісових хащах досягалася у стані лісового струмка, що тече непомітно у траві. Людина при цьому неначе втрачала свою форму, ставала текучою, як вода, розчиняючись у лісі.</p> <p>Третя техніка пов’язувалась з охороною табору. Довколишній простір обмежувався і згортався, стягуючись на кордонах, що порушувало течію енергії у ньому. Такий викривлений простір ввижався супротивнику як непорушно стояча водяна стіна. Це жахало ворогів уночі та відбирало у них волю. Коли хтось і переходив межу дозволеного, то опинявся у такому зміненому просторі. Для непідготовленої людини це означало миттєве божевілля.</p> <p>Крім бойових технік, були й інші, пов’язані з внутрішнім життям характерників. Однією з таких технік, яка використовувалася при бажанні поглянути на те, що їх чекає попереду, було сидіння у глухому лісі біля невеличкого лісового озерця чи багаття. Характерники сиділи нерухомо, набуваючи стану кам’яних брил, зовсім зупиняючи потік думок у своїй свідомості. У цей час вони і одержували змогу дотику до істини, споглядаючи, які події їм готувало життя.</p> <p>Багато чого з того, чим володіли характерники на полі бою, потребувало чимало енергії та величезної сили духу. Оновити енергію, накопичити її у тілі допомагала методика, якою користувалися переважно старші, більш врівноважені воїни. Пізно вночі, перед сходом сонця, вони розпалювали велике вогнище, яке викладалося шестикутником (для молоді — чотирикутником), а посередині розташовувався корінь груші, комелем на схід сонця. Коли вогнище прогорало і палало вже пригаслим синім полум’ям, характерники, чекаючи перших променів сонця, роздягалися до пояса і входили у той вогненний шестикутник обличчям до сходу. Бурхливе оновлення енергії тіла і його омолодження відбувалося у момент сходу сонця. Така вправа виконувалася не часто і вимагала розвинутого самоконтролю над тілом. Цю вправу використовували і тоді, коли треба було здолати ту чи іншу хворобу.</p> <p>Молоді характерники з метою набуття міцності, стійкості та самокерованості навесні у день сходу молодика, тобто у першій фазі місяця, роздягалися і вкладалися у тільки-но зорану ріллю на полі. Так вони набиралися сили та гарту від Землі-матінки.</p> <p>Звідки йшов виток отого езотеричного знання, як до нього приходили люди на тій чи іншій частині Землі? В езотеричній науці є одна дуже вагома річ, що виникає ось з чого. Справа у тому, що езотеричні практики потребують повного зосередження людської уваги на внутрішньому світі. Однак, діяти людині доводиться на зовнішньому плані життя. Поєднання їх і було завжди проблемою, яку кожний народ вирішував у властивий тільки йому єдиний спосіб. Той спосіб злиття внутрішнього і зовнішнього, що був знайдений, мав свій відбиток у повсякденному побуті, у мові, у ремеслах та мистецтвах. Він став витоком формування характерних рис того чи іншого народу.</p> <p>В Україні-Русі ще за часів волхвів ця проблема вирішувалась дуже цікаво. Було помічено, що єдиним станом, який поєднував знаходження людини у переважно інській зоні країни і водночас забезпечував необхідність у швидких та рішучих діях для захисту своєї території, є стан, який набуває атакуючий степовий сокіл. Тож сокіл став ключовим знаком, що відкривав горизонт узгодженості дії на внутрішньому та зовнішньому плані життя. Це був дуже важливий момент, який знаменував народження і поступовий розвиток етнічної самовизначеності українців як єдиної нації. Поступова стилізація образу сокола вже в ті стародавні часи призвела до виникнення тризуба, що на сьогодні є гербом України.</p> <p>Найбільш цікавою є техніка виходу у тонкому тілі до астральних проекцій, яку козакам підказало саме життя. Практика такого виходу досягалася при вилежуванні довгої зимової пори на печі, у котрій незгасно палав вогонь. У перші двадцять діб того лежання, коли козак мало їв, пив тільки джерельну воду, у ньому відбувалося так зване внутрішнє плавлення. У людині в цей час панувала золота енергія, що розчиняла все її єство. Потім вставали обабіч енергетичні бірюзові стовпи та відчинявся простір, у який козак і виходив у тонкому тілі на 40-й день. У такому стані він міг вільно пересуватись у просторі на будь-яку відстань. При цьому зберігалася можливість „бачити“ ті події, що були цікаві характернику, який невидимо для супротивника був присутнім при підготовці та плануванні його бойових дій. Така набута здібність зберігалася назавжди, що дозволяло характерникам широко використовувати її у розвідці. Пізніше ця техніка була перейнята чумаками, котрі багато в чому були спадкоємцями козаків-кірів. Чумаки використовували цю здібність з метою уникнення сутичок з ворогами в дорозі, обираючи ті шляхи для своїх валок, які були найбільш безпечними.</p> <p>Цінність цієї козацької методики в тому, що людина, котра її практикує, йде до найвищого досягнення — виходу в тонкому тілі до інших горизонтів буття — через очищення, гармонізацію та перебудову свого тіла. Це гарантувало здоров’я та безпечність у застосуванні цієї езотеричної практики.</p> <p>Така можливість, яка прибирала тяжіння фізичного тіла, знімала і ті обмеження, що були йому притаманні. Всяке знання переставало бути таємницею, і характерники знаходили засоби подальшої трансформації тіла у такі стани, коли його вже не брало ні розпечене залізо, ні шабля. Шкіра людини при цьому набувала мідного, червленого відтінку.</p> <p>Може виникнути таке запитання: а як зараз розвивається подібне мистецтво чи його зовсім немає? Чому немає, є і розвивається воно майже за тими самими канонами, що і в характерників. Але є одна хиба. Те, що є зараз, має велику розпорошеність і відірваність від тієї землі, на якій живе людина. Великий ухил до східних вчень або ж до загальнокультурних традицій мало що додає до опанування мистецтвом життя тут, в Україні. Відірваність людини від егрегорного поля своєї землі породжує фантоми викривленої свідомості, бо немає необхідної сили вірно сприйняти те, що відкривається, не говорячи вже про керування тією великою силою. Є таке дуже важливе правило, що стоїть в основі всякого щасливого людського життя: жити там, де народився (а якщо людина приїхала звідкись, треба стати таким, як того потребує сама земля). Саме спорідненість людини і Землі надають їй тієї сили для опанування Знанням, що лежить у основі життя.</p> <p>Ретельне дослідження напрямку розвитку езотеричного знання в Україні ще чекає на свого Карлоса Кастанеду. Складність проблеми полягає у тому, що колесо історії дуже важко прокотилося по самому хребту етнічної культури українців і мало що залишилось у цілому вигляді. Тому для висвітлення того, що наведено вище, потрібен був такий антропологічний пошук, який би вівся в незвичайний спосіб. Такий спосіб знайшовся через відродження самих характерницьких практик. Завдяки їм і з’явилася можливість розповісти про все те, що ми виносимо на суд широкого кола читачів. </p> <p>Уривок з книги Василя Чумаченка</p> mybb@mybb.ru (vovk) Tue, 05 Jan 2010 23:37:00 +0300 https://olpsmua.ixbb.ru/viewtopic.php?pid=51#p51