пустая дорога к бывшей механо-тракторной станции, даже кое-какая развилка: ответвление на бывшую свалку, пески, там есть небольшие углубления в придачу к высокому бурьяну, которые позволят укрыться.

Мы чуток залипли возле последней среди подтопей рощицы, просматривая камышевые заросли впереди и поглядывая на стрелков. Явно, из-за блиндажей никто не выглядывает, но мы знаем, что у них там маленькие просветы между мешками, через которые они могут вести обозрение. Хотя сейчас, они может вообще сидят и совершенно формально лениво поглядывают в одном направлении через оптику винтовки удобно поставленной на сошки, скорее всего просто на дорогу под трубой впереди – знать, кто идет и сообщать посту близ города. Но это, конечно, совершенно не факт. Так, нужно хорошенько опускаться в воду: верняк будет пересечь саму эту рощицу не верхом по земле, а болотцем, что ее рассекает. Ну, побрели. Неглубоко, просто вода тут застоялась, земли много, вот оно и мутнее, чем остальные подтопи. Ха, так просто было бы подумать, хотя с другой стороны – почему здесь муть, если это протока – ведь она рассекает рощу. Но это было осознанно уже потом, со временем. Тогда же мы ломанулись туда. Напарник шел нормально, я шел нормально – неглубоко. Елвис брел первым, я за ним. И тут на середине этой протоки меня потащило. Епт, ноги втягиваются, че за херь? Смотрю: впереди меня чел себе проходит дальше преспокойно. Че такое? «Эй! Мужик» Тот оборачивается, хватанул меня, начал тянуть к себе. Нихрена! Затягивает. Во ёпт-преёпт! Но Елвису таки удалось крапаль подтянуть меня, но тело все равно погружалось. Берег совсем рядом, он сам вцепился туда другой рукой и продолжил вытягивать меня, нас к краю протоки. Но меня все равно тянуло вниз, а ему – хоть бы хны. Чертовщина какая-то. Болота по шею – и тут я понял. Артефакт, синяя хреновина у меня, гравитационные аномалии. Со значительным усилием я выдернулся из своего наплечника и сразу почувствовал как он ринулся ко дну, и тут наконец напарник уже добротно укрепившийся на бережку вытянул меня к верху, я тут же ухватился за землю. Мы оба вывалились на спасительную возвышенность рощицы. Обманчивая протока-болотце внезапно начала буквально на глазах вскипать, на поверхности лопались здоровенные бульбы, вода из зеленоватой стала малиновой, потом темно синей. Затем начался нарастающий гудящий звук. От такой картины дух конечно же захватило, а мозг выдавал отборные матерные изречения, которые должны выражать крайнюю степень удивления и шок. Что-то привораживало, мое ество упорно втыкало на алхимию болотца, хотя что-то в подкорке сигналило о тревоге. Напарник не дал потеряться. То ли он стукнул меня по башке и опрокинул ничком чуть подальше в рощу, то ли еще как, не помню. Но только этим он меня вероятно спас. Гул закончился звуком мощного електрического разряда, была яркая вспышка: и хоть я не видел ее, глаза подслепли, в ушах зазвенело. Когда я уже чуть более осмысленно осматривался мы как-то переваливали через гребень возвышенной рощицы и в спешке спускались к камышам, чистой воде – и последнему водному отрезку. Напарник что-то сказал: хоть я и не слышал, но понял спинным мозгом: положение жестяк. Теперь мы точно привлекли внимание стрелков на трубе, нужно делать ноги, пока они там может быть еще не поняли, что это было и не начали палить по чем зря. Мы почти упали, т.е. это я было споткнулся в крупный камышевый куст. Таким образом стрелки заметили в зарослях движение чего-то крупного. Фыть-фыть – для контуженной нервной системы звуки пролетающих пуль были какими-то даже забавными. Тфу-ты! Камыш ломают. Они стреляют, хотя нас точно они не видят и еще их тоже должно было бы подслепить, хотя тут хрен разберешь, тут законы физики иногда не действует, или ума не хватает, чтобы их понять. Елвис еще раз дал мне по башке, мы опустились в воду до носа. Щас будем брести и плыть бегом, нырять под воду. А тут раз: прямо перед нами в водичке стоит кровосос – еще один милый обитатель зоны. Мутант, голова как у ктулху, шупальца на роже и все такое. Еще этот монстр искажает оптическое пространство, может преломлять свет и становиться почти невидимым. Но его всегда видно перед тем, как он атакует, когда он раззивает пасть. Но только этот какой-то странный, он от нас в двух шагах, только башка из воды торчит, стоит себе, глаза стеклянные – удивленные какие-то, что ли, шупальцы просто свисают. И вид у него в целом такой охреневший, хотя не могу описать, как вообще можно было различить в его лице какие-то эмоции. И нас хавать он не собирается, бредет себе втупую. Я оглядываюсь, за нами в болотце какое-то странное свечение. Напарник отдергивает меня. «Не оглядывайся!» - уже смутно различаю его слова. Слышу – Тот гул вроде бы продолжается, но уже потише. Помню этот кадр: Елвис отодвинул меня в бок правой рукой, в левой держит нож направленный на кровососа. А тот, странник, просто проходит мимо нас, ломится к болотцу. Красава: этот монстр уже проложил нам корридор в высоких камышах, более того он идеальная мишень для всех охочих пострелять. Он отвлечет их, а мы ускользнем. Так и произошло, мы проплыли, выскочили на землю, на поля и овражики, углубления, заросли, короче все тоже самое, только без воды. Пока мы плыли слышали выстрелы, но то действительно было не по нам. Слух возвращается. Гул почти прекратился. Уже на суше напарник таки оглянулся и ничего – нормально стоит парень, не приворожило. Но так, всего на миг, а дальше стал смотреть вперед. Я же ухватился за бинокль и стал жадно всматриваться туда, в район болотца. Свечение исчезло, но был отлично виден кровосос: тот свирепо размахивал руками в болотце, будто бы пытался что-то там найти, тут он стал слышим, т.к. неистово кричал и завывал. В него попадали пули, его порядком обстреливали оба снайпера. Да только, чтобы завалить такого зверюгана нужно немало вгатить. Нам повезло, монстр принял весь огонь на себя. Напарник хлопает по плечу – нужно двигаться. Согласен! Мы продолжили движение.

Короче, вышли мы на поле близ города, ушли чуток в сторону, чтобы зайти с другого боку. Бредем по полю немного в спешке и тут повстречался нам один примечательный товарищ. Выныривает из высочезных зарослей бурьяна чел, тут же какая-то калюжица, а подальше видно озерцо. В руке рыбина, рукой словил. Облачен как древний охотник, ну почти – но шкуры и меха на нем полно. Стремный тип, при чем диву даешься, как мы его не заметили из далека, а увидели только у себя под носом? Даже не оборачиваясь в нашу сторону он скидывает рыбину в какое-то ведерце и нацеливается словить следующую. Мы аж замерли. А он спрашивает «Шо хлопцы? Рыбки будете?». Йоклмн! Так это ж Шаман.  Старый знакомый наш. Знали его по внешнему миру. И что он здесь делает?

Чел этот социальный работник. Пытались его расспросить, да только он те ниче не скажет по сути, пока не захочет. И при этом болтай с ним хоть час. Не гипноз, но тоже магия какая-то психологическая. Однако, чел все-таки сказал. Он сам нас дольше расспрашивал и из нас выведал, что мы в «Зоне» делаем, каково оно тут. Что ж, темнеет. Упали на том поле, разожгли костерчик, рыбы захавали. Забросился Шаман сюда с важным заданием – по программе противодействию торговле людьми. Не понять от какой конторы, но необходимо получить некоторые сведения и свалить. Доверился нам чел, предложил участвовать. Ну мы и согласились. А че там, бродягам?

Да. В «Зоне» много всякой мути. Но даже больше, чем аномалий и диковин природных – всякий бардак человеческий. Торговля людьми. Этим якобы только бандюки промышляли, на нескольких своих базах держали они плененную рабочую силу, кидали их на т.с. освоение различных необжитых точек или на содержание баз. Но это, в основном мужиков. С женщинами другая история была. Недобрая история. Ну представьте. «Зона» - обитель всяких гладиаторов и военщины. И по большому счету среда криминализованная. Хоть с бандюками почти все сталкеры и боролись, воевали, но все-таки бандиты обрели свою нишу. А главное – была точка соприкосновения: бардели. Да, да. Эти подонки содержали в «Зоне» несколько публичных домов. И наведывались туда многие. Вот какая хрень. Был я там пару раз, но не подсел, не залип в грязи. Жалко мне их стало. Содержат не в самых ужасных словиях, нет – терпимо. Ха? Хотя, и нетерпимо все-таки. Пленницы они там – нет шансов сбежать никак. Освободиться? Долг выкупить? Какой там. Так захотелось врезать тем гадам. Но хрен там. Ну завалишь, если повезет кого, но и сам непременно поляжешь. Много их там, зеки. Или культура зековская, среда. Все под контролем, у них оружие. Ты им еще деньги платишь. Да и что это изменит? Система эта существует и воспроизводиться.

Шаману необходимо узнать о количестве человекооборота, разведать каналы торговли и т.п. Что ж, конечно поможем. Может, если такие сведения пробьются во внешний мир, как-то лучше станет, что-то измениться? Сидели ели рыбу под темнеющим небом с легкой досадой, что завтыкали редкостный артефакт, с облегчением, что выбрались из передряг, даже со сладким чувством некоторой победы, ведь за день завалили добрячего монстра, протопали киллометры, а напарник Елвис таки притащил в наплечнике чуток артефактов, а еще с радостью от того, что встретили друга и чувством неизвестного приключения впереди.

Под вечер на следуюший день мы зашли в бар. Я знал, кто нам нужен. Он сидел за высоким столом и много пил, но его не брало. Как идеальный суровый дядька из фильмов и книг. Только так было. Он осушивал чарку за чаркой, он был в печали. Пил он водку, но просил налить ему саке. Это был самурай. Его звали Сано. И хоть все ходят с огнестрелом, этот парень все же не разлучается с коротким японским мечом, даже здесь в баре, где все сдают оружие.

Мужик этот был нейтралом, да и вообще одиночкой. Он мало говорил, вылазки делал неизвестно где, пропадал по долгу. Но он таки часто появлялся в городке. Такой лихой воин мог бы вообще уйти невесть куда, податься в далекие края. Но он залип. И в последнее время он появлялся в баре что-то слишком часто.

Мне пощастливилось быть одним из немногих, кто вообще общался с ним. Как-то были соревнования на резиновых ножах. Не знаю каким лагом, но вышел в полуфинал. Наверное потому, что Елвис не пошел, а возился со снаряжением и что-то разведывал по картам у долговских топографов, а то бы меня мой соратник точно зарубал. И вот дрался с этим челом - Сано. Он меня победил, однако в конце турнира Сано собрал несколько бойцов, не понятно по какому принципу – т.к. это необязательно были победившие – и предложил провести тренинг по ножевому бою. Несколько человек согласилось. После, он позвал часть из них пойти на совместное дело – забраться в логово полтергейста и достать всякого добра из дурки – дудрома то есть. Помниться, это была очень успешная операция.

Потом. Попробовал завязать с ним разговор в баре, когда тот пил. Он начал так: «Ну что? Пообщаться хочешь солдатик? Что мне с тобой говорить? Слыхал ли ты о путе Дао?» Короче говорил он мало и очень образно. Ничего я не понял, разве что тужил по человеку этот Сано. Парень он с виду нормальный, значит тужил по девушке. Да, звучит банально, но что еще было думать? Спросил у бармена про этого чела. А тот шельма, инфу полегче выдает. Слил ему артефакт, сам напился, много всякой хрени у него накупил и чуток разговорил. «Ну, девку, - говорит бармен, - однажды выкупить хотел. То давно было, когда у нас переваливались наборы для гарема в слободке. Вот и в печали». В печали. Ибо хрен у бандюков кого выкупишь. В слободке. Как звать то ее? Но того бармен, конечно же, не сказал. Зато сам Сано сказал, позже.

Сейчас в баре, мы свели его с Шаманом. Этот Сано может дать необходимые сведения про слободку – главный и наибольший бардель. Но только произошло весьма любопытно: в городок зашел такой себе чел – Яр, тоже давно когда-то знакомый наш. И конечно же, мы его встретили. Человек этот вообще уникальный кадр. Образование у него – теоретик истории, но ему предложили какую-то мутную работу в «Зоне», потому что он разбирается в палеонтологии. Короче, ученый брат. Боевой лаборант. Ходит по «Зоне» с автоматом, всякие образцы собирает, понимаешь, замеры какие-то делает. Зашел этот парень в городок артефактов каких-то обычных купить у торговца – для какого-то опыта им нужно. Мы были крайне удивлены, что парня послали сгонять аж в город по такому плевому делу А он так себе плечами пожимает. Прямо лапоть с виду, простак... Три точки. Здесь большой пробел в описании, пробел в памяти-асоциативной связке или еще чего-то. Да здравствует ее величество фрагментарность. Но такова эта ментальная пластинка. Короче, в итоге. Яр первым и с простака высказал эту мысль, которая назревала во многих: какой там узнавать сведения о барделе? Лучше собрать комманду и разгромить там всех бандюков. Мы задумали операцию по высвобождению заложниц. Шаман признал, что социальная работа не решит проблемы, никакая сторонняя помощь не прийдет. Сано был движим большой любовью. Ее звали Аярами Рей. Японка. Яр был странным чудаком: с одной стороны Иванушка дурачок, с другой – ученый даже, лаборант, которому наскучило толоч воду в ступе, т.е. в пробирках. А вообще милейшей души человек. Но очень стремный. Коллега мой закадычный – Елвис да я, Дёготь, просто придурки были. Лазили по «Зоне» чего-то. А тут повстречали двох друзей мы, а еще стремный Сано намеревался идти. Сложилась комманда. И дело намечалось правильное.

Завербовали одного знакомого долговца – Федора. А ще Тоху и Анджея – тоже два стремных типа, СБУшники – знакомые Шамана, работали в «Зоне» под видом сталкеров. Вроде бы ни в какие особые дела не вмешивались, с виду, конечно, только инфу собирали, наблюдали и т.п. Короче, свои полушпионские дела у них. Но на такое дело пошли они с нами. И получилась у нас банда – 8 человек. Так здесь мысль пошла с ускорением. Епт! Скомканная. А почему скомканная? Да, потому что на пустом листе и невидимыми чернилами. Только что отстрелялись от атаки на нас небольшой оравки зомби. У! Мы тут сейчас все сидим за чайком у костра. Вся наша комманда, все в поряде. Операция удалась. Ну, счас опишу вкратце. Только скоро булет темнеть. Необходимо побыстрее рассказать. Сумбур, однако время, чернила и закарючки ценны. Я пойду в городок, сгоняю за боеприпасами и водкой, а хлопцы – обустроят неподалеку лагерь. Решили покаместь где-то неподалеку залипнуть.

Так, описание операции. Слободка. Слободкой называли наибольший бардель в «Зоне» расположен в дюжине киллометров от городка северо-западнее. На деле – это лагерь бандюков с наложницами, обустроенный на совдеповских сельских фермах. Там три ангара для скота, огражденные бетонным забором с вышками. Короче, зеки эти оградили там все бетонными плитами, в помещениях наделали комнатушек, облагородили все, так сказать. Тудой есть хорошая проходная дорога. Более того, есть туда и несколько автомобильных заездов. Положение весьма удобное. Вокруг – поля да лесочки с аномалиями и прочими хазардами. Сама ферма-слободка на небольшом возвышении.

Пленниц там с три десятка, бандюков – с полсотни. И гостей десятка два минимум, надрочиться в одиночестве не могут, понимаете, бедняги. Девушки там потерпают, рабынями их сделали. А народ сталкеровский, так в массах, скажем, среди обычных, средних мужичков, главных бандючков то побаиваеться – у них везде люди есть, могут втихую и завалить даже в городке. Приходиться играть по их правилам. А от привязанности к барделю и тамошним развлечениям порой бандитам многое дозволяется в «Зоне». Договариваются даже с некоторыми долговскими коммандирами – и тырят всякое добро – то ли зброю, то ли артефакты. А то и нейтралов опускают. Дурно влияет эта слободка на среду сталкеров. Но никто не идет против угревшихся бандитов.

Так сложилось, что у нас собралась комманда. И все вертелось вокруг этой темы. Мы сошлись на том, что мы сможем разгромить это логово. И даже больше – вывезти пленниц – каналы выхода из «Зоны» могли обеспечить Шамановские СБУшники, хотя все это, конечно, нелегально. Вся эта операция – это наше личное, коммандное выступление. Сверху никто бы не дал такого приказа. Там больше заинтересованы тем, чтобы добраться до какого-то загадочного «монолита», а еще найти и убить некоего сталкера Стрелка или еще что-то. Им поди артефактов ценных принесы или какого-то личного врага убей, прикрой их прибыль, обезопась их инвестиции. На людей было почти плевать. Тем более на неучтенных граждан. Да по большому счету, официально даже сталкеров в «Зоне» почти что не было. Но только денег «Зона» кому-то точно прибавляла. Так сложилось. И мы знали, что выступить сможем только мы. И зародился план.

Восьмеро против пятидесяти-семидесяти. Сразу покажеться нереальным. Только, если не учинить самый наглый и разрушительный налет. Мы вспомнили об операции козаков в Кафе, когда небольшой отряд атаковал превосходящие силы охранения города и высвободил множество рабов. Козаки подобрались к противнику в тихую, вырезали основные силы еще спящими, в казармах, освободили рабов и учинили таким образом бардак и переполох, под прикрытием чего добили тех, кто стал к бою. Правда, вероятно там полегло очень много рабов. Об этом нет исторических данных. В нашем случае, заложники должны остаться целы. Однако принцип нападения будет схожим: ударить неожиданно, подавить противника внезапным огнем, быстро загрузить пленниц в машины и свалить. Автомобили на объекте были: целый микроавтобус, джип Хаммви и еще пару транспортных средств. Разумееться, мы провели тщательную разведку и изучение.

Сано и Шаман ходили внутрь. Мы приникли в прилегающем лесу и собирали припасы. Разворушили пару схронов, закупились некоторым добром. Мы с напарником наконец-то добавили к своим Емкам глушители. Я подцепил новый АКОГ – взамен того, который давече разбил об стенку бюрер. Яр обеспечил взрывчаткой. Эти ученые знают как нахимичить из самых доступных средств. Сам этот чел вместо 74 калаша обзавелся немецкой г36 с оптикой, которая была нагло стырена из свободовского схрона. У Федора был калаш. Но в его руках это было суровее любого плазма-гана. Добавили к нему глушитель. Тоха шел с английской л85 и вообще был с виду британец. Разжился ихним снаряжением еще давно. Анджей пошел снайпером: и притащил откуда-то из своих сундуков СВД. Также эти два красавца притарабанили пару рпг-шек и немного стрел. Шаман смотрел на огнестрельное оружие с презрением и ждал момента пойти в штыковую. У него был АКСУ, хотя он его в «Зоне» еще ни разу не использовал. Все-таки мы добавили туда глушитель. У Сано же была особая роль. Вообще-то он тоже ходил с Емкой – этой хрени сюда завезли навалом. Однако он должен был начать бой куда более грозным оружием – самим собой.

План таков. Сано зайдет туда накануне вечером. До утра будет висеть со своей японской герлой, когда мы начнем штурм, он учинит диверсии в центральном помещении, павильйоне и по возможности нейтрализует главарей. Прикрытие с запада: Яр, с востока: Анджей и Тоха. Штурмовая группа: Федор, Шаман, Елвис да я, Дёготь.

Напали рано утром, когда еще только светалось. Использовали много тактических хитростей и гадостей. Там также были и заложники работяги, хотя и немного. Мы использовали их как живой щит, но это немного далее. Счас скажу. Так, по порядку. Там три сельхоз ангара. Между ними есть несколько прилегающих блиндажей. В западном, грубо-говоря – крайне левом сверху – казарма – там основная часть местных пацанов. Посередине – собственно сам бардель, в дальней от вьезда на территорию хозяйства части – большой зал со столиками, выпивкой и т.п., ближе, т.е. южнее – приватные комнатушки.

Батіг як легальна самооборонна зброя  близького майбутнього :
Можливості використання батога як універсального інструменту в повсякденному житті молодої людини.

“Так впервые, со слов писателя Александра Дюма, цивилизованные европейцы познакомились с варварским оружием пыток, издревле применявшимся на Руси. Однако автор "Трех мушкетеров" не имел представления о том, что этот предмет еще и разновидность оружия, которому без малого 5 000 лет.”
                             
                                                                                    Цитата з статті сайту Всесильная плеть
1998рік.
Стаття написана за допомогою дослідження проведеного автором та його друзями, колегами, -  Орденом Лицарів Потужного Столу Могили.
   
Як ви вже здогадалися, мова піде про не зовсім звичайний гнучкий предмет зроблений людиною дуже давно. Історичні згадки про батіг ( бич) можна знайти на сторінках Святого Письма в книзі Біблії: “...і зробив Він (Ісус Христос) бич з мотузок, і повиганяв з храму всіх торгівців та попрокидав столи їхні...” – це звичайно ж не зовсім зрозуміло пересічному громадянину, і навіть не усім християнам  нашого часу. Чому ? та тому що є люди, які не знають і ніколи не задавалися питанням що таке бич і чим він відрізняється від батога ?, а навіщо таке знати взагалі ?... Багато питань та нерозкритих таємниць навколо цієї речі. Найперше що можна сказати про батіг так це його використання в побуті. Що в ізраїльському народові що в українських селах та хуторах – батіг славно служив людям для загону худоби, виховання псів та на полюваннях.
     Що ж таке батіг за визначенням і який він взагалі ? – майже усі джерела включно з енциклопедіями, словниками та мережею інтернет свідчать нам наступне : Батіг – різновид холодної зброї (залежно від матеріалу та структури) який складається з ручки, українською пужална, гнучкої частини – шкіряного чи ін. плетіння поступово потоншуючись до кінця, прикінцеву частину – так званий язик або фол (англ.) що може мати вузди чи додаткові металеві накладки(зубці, леза, камінці...) та кінця  - назва залежно від мови : крекер, хлопавка, тятивка, волосінь, кінський хвіст тощо.
    У нашій уяві одразу постає щось товсте, довжелезне, схоже на дебелу змію, і водночас зтрашне та ефектне. На справді це не зовсім так.
   Існує безліч модифікацій чи іншими словами форм і видів батога. От як раз бич – і є одним із видів батога, російською – кнута.
   Полиставши літературу та сторінки інтернету розрізняють наступні види батогів ( батіг – загальна назва):
- батіг, арапник, пліть, нагайка, вовчанка, бич, флогер, багатохвістка, тощо.
    Розрізнення цих термінів здається малоцікавим для початківців в цій справі але дещо маєте знати. Наприклад нагайка – це метр максимум шкіряний предмет, що і зараз є холодною зброєю та має на кінкі свинчатку тобто вплетену кулю від пістолета чи просто свинець; вовчатка схожа на нагайку і теж є ХО, але вона не гнучка і ще менша близько 50 см. Максимум. Восновниму вовчанка була потрібна для відбивання від вовків під час їзди верхипо лісу чи у випадку захисту від супротивника на ближній бистанції що майже ідентично до бою з палицею чи дубиною. Бич же етимологічно більше підходить доопису батога, оскільки має довшу гнучку частину та плівся восновному з грубих мотузок які називаються і донині в селах – бичівка, тобто від слова бич, або той що б’є. Це вже щось таке метрів зо 2 і завдає ударів сікучих та ріжучих на противагу двом попереднім предметам. Багатохвісткам- це той же батіг тільки з багатьма язиками (див. вище), а флогер це сучасна назва мазохістичної атрибутики для секс-ігор.
   Зробивши невеличкий підсумок можна сказати що батіг має свою історію до того ж дуже давню а також безперечно є надбанням різних етносів та культур про що свідчать глибока етимологія та різновиди що перекладаються різними мовами світу.
Для чого ж іще був потрібен батіг та як цого використовували окрім випасання худоби та підручному засобі на полюванні ?
   Для відповіді на це запитання нам знадобиться глибоко копнути в історичні війни та застосування батога для допиту та катування жертв.
   Усі чудово знають що кати перед тим як рубати голову били жертву батогом для посилення муки і мало хто доживав до розуміння того що скоро він - помре. Або ж для допиту коли вимушують розповісти людину правду. З катуванням зрозуміло, а от про зброю та використання в бою, - про це зараз і піде мова.
      Батіг – зброя абсолютно не поширена, а відповідно і захищатися від нього набагато складніше ніж від будь-якої іншої холодної зброї! Чому ? через те що мало хто після розпаду феодально часу, тримав його в руках, а відповідно не знає що і як ним треба робити. Люди користувалися батогом лише для випасу худоби про що було вже зазначено. Правильні удари батогом завдають жертві сікучих , кровоточащих та дуже болісних ран на відкритому тілі. Батогом можна примати ворога на дистанції, адже він довгий і довший за меч, палицю, ніж тощо. Людина з батогом фактично просто б’є свого ворога без ніяких перешкод. Але що робити якщо людина гарно вдягнена і має при собі зброю ? чи завдасть батіг якогось урону ? –  при проведенні експерименту Я та мої колеги виявили майже 0 ефективність, тобто батіг не прорізав одяг і людина не відчувала болю, лише страх, та звуковий ефект, що інколи закладав вуші. То невже батіг як зброя самооборони на вулиці не проходить ?, - справа в тому що батіг розрахований найперше це обеззброєння супротивника (так склалось історично), ефект помітності через сильний хлопок , звук та просто страх противника, що дозволяє виграти час для людини та знайти рішення в ситуації. Батіг завжди був зброєю латентною, тобто ліворукою чи просто допоміжною, адже першою була клинкова зброя!  Але звичайно знаходяться майстри та любителі цієї зброї що володіють нею дуже ефективно і використовують будь-де і будь-коли, такими наприклад є американці Ентоні – ДеЛонгіс, Адам Вінріч, англійці – Марк Стоун таінші.  Окрім виривання зброї з руки супротивника та повалення його на землю, існує так званий ближній бій з батогом, де використовується зазвичай ручка батога, або ж просто найтовще та найважче місце батога, - таким чином воїн просто крутить нею як кистенею, булавою і таким чином ручка завдає урон тілу ворога через одяг, що в нашому випадку підходить. Також, батіг , - це як мотузка , де можна використати техніку удавки, замотування та плутання противника в власному тілі так сказати...! Висновок з цього наступний : якщо людина володіє звичайним та ближнім боєм з батогом – то ворогу буде не переливки . Батіг по суті зброя нападаючого, зброя наказання а не зброя вбивства! – тому є неписаним правилом в нашій свідомості про легальність його використання.  В будь-якому випадку, якщо не задушити людину, то батогом і особливо покалічити жертву неможливо, зате провчити, покарати чи банально не підпустити – абсолютно реально.
    Наступним питанням в нашому дослідженні є різновиди батогів. Існують булвіпи – тобто стандартний батіг з ручкою та гнучкою частиною, стоквіпи – батоги що мають довгу ручку та довге гнучке тіло і ці дві складові кріпляться між собою петлею, а також снейквіпи – батоги коротші ніж перші два і не мають ручки як такої, тобто ручка гнучка або взагалі вузол чи потовщення що виконує функцію ручки, ; от саме останній найбільше підходять нам для самооборони! Справа в тому, що снейквіпи компактні у повсякденному носінні з собою, адже це зброя власника, вдома вона не працює, а лише в руках хазяїна.
    Наступне питання це звичайно носіння , як? І де ?.
Такий батіг як снейквіп до 3-х метрів довжини можна носити : в рюкзаку, на поясі або замість нього, через плече, на поясі через спеціальну петлю, в спец. чехлі як для тенісних ракеток та просто в великій кишені. Звичайно бажано носити батіг приховано, тобто не на показ людям і правоохороннім органам. НЕ зважаючи на те, що батіг не є холодною зброєю а отже не заборонений для носіння, все ж не варто випробовувати терпіння та можливість потрапити під пильне та цікаве око міліції. Якщо так сталося, то звичайними відмовками можуть бути : іду до дівчини, практикую мазохізм, несу подарунок, займаюся плетінням, купив, їду з села, займаюся реконструкцією чи просто тренуюся етнічними бойовими мистецтвами., - одне точно має подіяти, за звичай діють усі !. Отож коли ми розібралися з легальністю цієї зброї , давайте подивимося як батіг діє на бандицьких вулицях міста Києва. Змоделюємо ситуацію !
- Іде собі хлопець з університету додому. Вечір, темно. На вулиці мало людей, але хлопець помічає двох незнайомців що активно розмовляють про те де б їм взяти трохи грошей... Вже майже підійшов до свого дому, хлопцеві на зустріч хутко вийшло двоє людей на підпитку. Один одразу ж почав розмову з вимагання грошей та звинувачення хлопця у всіх смертних гріхах. Хлопець був втомлений та не в доброму гуморі і мав при собі батіг що недавно сплів. Один чолов’яга хотів вже бувало підійти блище та вдарити хлопця і ще й поліз в кишеню, можливо за ножем!, був метрах зо два від нашого героя. Хлопець не довго думаючи витягнув з рюкзака батіг і тихенько відкинув його назад для і зайняв бойову позицію. Тільки но чоловік-грабіжник почав був рух вперед, як хлопець влучним вдаром батога вдарив тому по обличчю. Пролунав зойк, чоловік нахилився і закрив оюличчя руками, другий одразу пішов у наступ.хлопець хотів було вдарити і другого, першим вдаром промахнувся і пролунав хлопок , - ніби постріл. Чоловік злякався. НЕ втрачаючи слушного моменту, хлопець б’є того по ногам, але чоловік зробив крок і батіг обмотав ноги. Хлопець швидко потягнув на себе батіг і чоловік хитаючись впав на спину.
- На цьому моменті і зупинимо ситуацію.
Проаналізуємо : чоловіки явно сильніші за хлопця і мають допінг – алкоголь, але незважаючи на це не помітили чи не зрозуміли що буде робити хлопець,  відчув удар по обличчю і це спричинило рефлекс закриття руками, інший просто спершу злякався пострілу, - усе це доводить нам великий секрет ефективності батога на вулиці як самооборонного предмета карального вжитку.
    Ця ситуація, дуже схожа на ситуацію яка відбулася зі мною, тому це дає право говорити про власні спостереження та досвід.
Практично будь-який пересічний громадянин країни що проживає в місті, коли побачить людину є батогом на вулиці, знітиться. Це доводить нам психологія. Звук, який виникає від реверсного удару батогом гучний і схожий на постріл, то звичайно будь-яка людина злякається, не говорячи вже про людей що мають проблеми з законом або просто не знають що це батіг, мотузка дає такий звук, подумають що пістолет... Якщо ж грабіжник, що хоче просто заробити легких грошей та надіється лише на переляк жертви, - то в даному разі жертва налякає ворога ще більше....
    Отож, уявімо що ви придбали батіг, або ж сплели його власноруч, ( книга Рона Едвардса), що робити далі? Ви спробували вдарити кілька разів по повітрю, але зачепили себе і вам вже не хочеться мати з батогом справу...?! Батіг – складна річ і з першого разу без тренувань та взагалі без теорії майже неможливо нічого зробити, не говорячи вже про класний правильний звук від якого закладає уші.
   Відповідаю на це запитання знову таки за допомогою власного дослідження.
Для того щоб вміти користуватися батогом ,як і усі бойові мистецтва зі зброєю маємо врахувати техніку безпеки, теорію та практику. Отож теорія полягає у стійках та ударах а також оперування поняттями : ручка – місце за яке тримаємося рукою, фал(або язик,) – одна мотузка на кінці батога до крекеру ! ( ця частина замотується якщо потрібно, сам батіг не замотується., крекер ( хлопушка) – самий останній і самий тонкий кінчик батога що закінчується китичкою яка і є хлопавкою, найчастіше це синтетична мотузках, або капронова плетена в кілька разів нитка, замах – виконується перед ударом, - взмаху руки,  посил – безпосередня перша частина удару після взмаху, вдар – ураження цілі або хлопок, відтяг – після посилу різкий потяг батога на себе в інший бік, нагон – постійні однотипні удари, комбінований – ураження кількох цілей різними ударами. Отож тепер можна детальніше поговорити блище до теорії стійок та ударів.
1) Стати в зручну стандартну бойову стійку, батіг взяти бажано в праву руку, яка ззаду, або в руку в якій вам зручно.
2) Бажано надіти окуляри, шапку, наручі, джинси та ін.
3) !!! пам’ятати !!! усі удари батогом виконується лише за рахунок дії навпаки, тобто перший рух – це замах, а рух в тій же самій площині назад – є ударом.!!!
1. Удар хлопковий знизу вперед з віттягом назад у момент коли крекер (кінець батога) ще не досягнув цілі різким рухом руки назад перед секундною фіксацією випрямленої руки. Батіг знаходить збоку від нас, паралельно нашому тілу. Легеньким рухом подаємо руку вперед доти доки рука не досягне 90 градусів з тілом і слідкуємо в цей момент за тим щоб батіг випрямився не повністю а на 50-80 % і різко рухаємо руку на себе – вниз. Пробуємо кілька разів поки не відбудеться характерний хлопок. Якщо хлопок діє значить вдар виконаний вірно.
2. Стандартний цирковий вдар на ціль виконується шляхом сильного замаху руки вверх паралельно тілу, і у момент коли батіг знаходить поза межами нашого зору, а точніше за нашою спиною ( кілька секунд після взмаху батога вверх) – різко рухаємо руку чітко в тій самій площині , тобто показуємо рукою в те місце куди потрібно влучити ніби указкою на дошку і отримуємо чіткий вдар батогом по цілі.
- цей вдар ,як і усі інші є базовими але з першого і навіть 5го разу виходять не у всіх, тому маємо терпіння і все вийде.
3. Вдар з-за голови. Та ж сама стійка, можлива зміни при випробуванні ударів для повного злиття людини з батогом. Робиться замах рукою з боку через голову зправа наліво знизу вверх, коли батіг залетів за спину і рука зігнулася в лікті, - різким рухом руки в тій самій площині рухаємо назад зліва на право де в кінці рука показує на ціль і виникає боковий вдар – цей вдар є найгучнішим ! Але треба слідкувати за тим, щоб кінчик батога при ударі не вдарився на землю а був весь час в повітрі, оскільки хлопка не буде, буде просто вдар по землі.!
4. Вдар вбивця змій. Замах так як на ударі номер 2, після чого ураження цілі з поправкою на блище ніж реальна ціль. Після замаху вверх, випрямляємо руку і показуємо вниз перед ціллю що лежить на землі, але не на саму ціль , а на 15-40см. Блище. Таким чином батіг йде по землі хвилею і пройшовши спочатку по землі де ми показали рукою, - кінчик досягає мети і вражає ціль ніби жива змія жо доганяє жертву. Такий удар може винонуватися швидко і часто, шляхом відскоку після ураження цілі або промаху ведеться за голову по енерції та вдаряється ще і ще раз.
5. Удар моряків. Ураження цілі зверху над хазяїном батога або хлопок вверх. Виконується так : робимо взмах батога вверх, чекаємо поки батіг почне обкручувати лікоть, - потрібно різко випрямити руку вперед. Це складний удар і можливий лише за кількох тренувань по кілька годин. Правильний удар з хлопком відбудеться лише тоді, коли батіг ледь охопить край ліктя і різко злетить в іншому напрямку з ліктя як петля. Лікоть в даній ситуації це перенаправлення 2ї частини батога з горизонтальної площини в вертикальну.
6. Вдар за спиною. Крутимо батіг над головою зліва направо, коли батіг починає залітати за спину, - потрібно нагнутися тілом вперед щоб батіг горизонтально перебував над нашою спиною в повітрі, після чого різко рухаємо рукою назад за траєкторією рукою вбік, при цьому випрямляємося. Цей вдар виглядає дуже ефектно і дає можливість вражати ціль ззаду не розвертаючись і не втрачаючи з поля зору все що спереду нас.
7. вихоплення зброї або просто замотування батога за щось. Виконується так: взмахуємо батогом у напрямку цілі з протилежної площини так, щоб язик батога мав доступ до обмотування. Є ще один спосіб для довгих та важких батогів : спочатку робиться замах як в ударі 2  а потім різкий посил батога в інший бік, у бік цілі, - але з доступом та поправкою на замотування. Після кількох секунд після удару замотування – різко тягнемо на себе для підтягування предмета до себе, якщо зброя, то обов’язково до себе вниз, щоб не травмувати себе чужою зброєю. Якщо батіг замотався і не розплутується або ж зав’язався сильно, то його треба розплутати вручну, якщо ж це зробити важко або неможливо – робимо хвилясті рухи батогом в різні боки до повного розплутування язика і крекеру.
8. Комбіновані удари батогом що включають набір з наведених вище та інших рухів. Можливий лише після опанування попередньо вказаних ударів.
Таким чином маємо 8мку базових і основних ударів батогом + використання батога як удавки всім відомими методами що не потребують роз’яснення та не витримають цензури, а також можна детально побачити на відео  чи майстер-класах як використовувати мотузку, шарф чи шнурок в самообороні у східних єдиноборствах.          Кожен вдар має свою специфіку і використовується для різних цілей та мети.
   Звичайно на теорії і тим більше таким коротким описом ударів неможливо навчитися без практики та постійних тренувань, і звичайно гарно сплетеного батога. Тому після оволодіння ударами їх варто спробувати на практиці, наприклад збивати кришки від пляшок, зрізати окремі гілочки дерев, кущів, просити когось щоб тримали листок паперу та намагатися різати його,та безліч інших варіантів які можна від не давна знайти в інтернет мережі.
   Можу з впевненістю сказати, що даний набір ударів та їх комбінацій дозволяє використовувати батіг ефективно для самооборони і...? -  про це піде мова зараз.

Виристання батога як універсального інструменту.

         Батіг – це не лише засіб погону худоби, цирковий елемент покори тварин і звичайно самооборониий девайс, але ще і універсальний інструмент який часто стає в пригоді в повсякденному житті в місті.
   Припустимо що у нас порвався рюкзак, чи наприклад щось потрібно відремонтувати шляхом зв’язування – тут то не кожен молодий чоловік може з легкістю похвалитися завбачливістю та дістати з кишені мотузку... Батіг же є тією самою мотузкою, - навіть канатом, і тому то батіг сплетений з сиром’ятної шкіри чи гарної синтетики може витримати великі навантаження та навіть заклинити щось металеве своєю ручкою.
   Ще один яскравий приклад життя в місті : припустимо що в метро на колії впали наші речі і там все під напругою, що робити ?, - батогом можна дістати будь-який предмет якщо володіти звичайно майстерністю і до того ж так можна допомогти комусь хто потрапив у схожу ситуацію. Або ж наприклад нам потрібно щось збити, зірвати чи зняти з висоти... До того ж батіг може бути завжди під рукою як і давні часи так і зараз, на поясі в кільці, що відіграватиме ковбойський стиль; можна просто заправити в штини замість ременя що буде підкреслювати стиль та практичність людини будь-де, наприклад у мандрівці чи на вечорниці. Якщо ж ми говоримо про можливість використання батога в сутичках, то має бути система такого собі швидкого витягання.
   Будь-що може трапитися з людиною в місті, але батіг допоможе вийти з будь-якої ситуації з успіхом та ще й з усмішкою.
   Після того як ми з вами усвідомили що таке батіг та з чим його їдять, а також де його можна використати, поговоримо про те з чого можна зробити батіг для повного задоволення себе та свої потреб зважаючи на невеликі фінанси молодої людини що зацікавилася цим всерйоз.
     
Матеріали для батога. Форми батога. Гібриди та симбіонти:)...

По-перше ще з давніх-давен основним і єдиним матеріалом для виготовлення, плетіння батога балі сиром’ятна шкіра з копитних тварин, зокрема рогата худоба, свині, дикі не хутряні звірі.  Згодом, матеріал не змінився, але з’явилася альтернатива, матеріал що мав кращі характеристики по деяким міркам – це синтетичні шнури та тасьми. Також, можливим матеріалом для батогів можна вважати силіконові стержні, гумові шнури, провода, троси, ланцюги, талі тощо. Справа в тому що шкіра має багато переваг якщо вона якісна, сиром’ятна та відносно дешева, а так навряд чи є в реальності, тому сучасні спеціалісти говорять про зміну матеріалу для батогів диктовану часовими змінами та технологічним прогресом в сфері хімічної промисловості. Єдине чого боїться сентетика це вогонь. Шкіра ж тримає вогонь, але швидше рветься, дерев’яніє під впливом води та волого, важча та об’ємніша. Звичайно, багато залежить від того для яких цілей людина хоче собі батіг. Якщо хоче стиль, якість, красу, та суверірку – це шкіряний батіг, якщо ж для практики та постійного використання – це безперечно синтетика, або ж метал. Як же з металу зробити батіг ? – тут мова йде про так звані гібриди та симбіонти, тобто різні матеріали сполучені так що утворюють точний схематичний макет батога, точніше сказати звуження до кінця та хлопавку. Наприклад металевий ланцюг з метр довжиною має вагу та гнучкість, якщо до одного кінця причепити шкіряний мотузок з крекером – то це можна назвати симбіотном, такий батіг буде хлопати, бити, замотуватися, та грати роль ланцюга для ключів, гаманця, окраси металіста, та потужний ближній бій якшо казати про використання іншого кіцня батога тобто ланцюга.
    Ефективність такого або ж схожого гібрида полягає у можливості розчеплення, розділення батога на 2 та більше частин шляхом карабинів чи кілець з замками.
  Щодо матереріалів з яких взагалі можливо сплести батіг, то такими можна ввжати наступні : шкір замінник, дермонтин, шкіра, синтетика, кевлар, джинс, мотузки з натуральних матеріалів типу льону, коноплі, бавовника та ін. З таких матеріалів батоги плетуть за звичай.
    Отже батіг може набувати різних форм та варіацій дивлячись ким та для чого використовуватиметься.
    Навчившись плести батоги з різних підручних матеріалів не лише корисно та цікаво, цим можна і заробляти гроші. В інтернет магазинах можна знайти гарні вироби зі шкіри та синтетики, майстрів, замовити з іншої країни та навіть з іншого краю земної кулі.
    Під час спостережень, поведінка людей виявилася дуже цікавою :
- коли пересічний громадянин\громадянка бачать батіг, то роблять дивний погляд та усміхаються;
- деякі люди сприймають це без особливих емоцій але всеодно тримають погляд на тому що зветься батогом;
- є значний відсоток людей що цікавляться та запитують про батіг;
- більшості дівчат подобається коли хлопець володіє батогом:
- хлопці ж навпаки іронічно усміхаються та намагаються особливо не цікавитися батогом на публіці;
- хтось просто фотографує на моб. телефон;
- цікаво також і те, що майже усі люди що брали до рук батіг казали що відсувають силу, владу в своїх руках, стають впевненішими та розправляють плечі!
Усі ці спостереження доводять нам унікальність батога як предмету побуту в першу чергу.
      Що ж стосується особистого ставлення до батога та як Я  взагалі оволодів таким мистецтвом, то це інтернет, відео та тексти форумів людей що також цікавляться батогом. . Після цього мені захотілося десь його придбати. Я почав шукати по магазинам воєнним, сувенірним, на ринках, в секс-магазинах, в інтернеті... В інтернеті виявилося дуже дорого, тим більше для простого студента який просто цікавиться а не є майстром це було занадто. В секс-шопах були батоги але вони були правду кажучи не бойовими, до того ж на вигляд були занадто дитячими та кольоровими, короткими та взагвлі не для того для чого мені б хотілося його мати. Якось Я дізнався від друзів що існує магазин де можна придбати батіг досить недорого. Я придбав собі гарний батіг, метри зо два і почав шукати інформацію як ним володіти. Звичайно знайшов потрібне не одразу. Допоміг інтернет та логіка. Подивився багато відео на ютубі, почитав чудовий збройовий форум ганс.ру та й почав тренуватися. Вже через 2 дні я оволодів кількома ударами батогом і вже міг влучати в велику ціль. Мені сподобалося тримати в руці такий незвичайний та потужний водночас предмет. Під час одного з тренувань, батіг почав рватися і я вирішив його знищити, а точніше розплести та почати плести самому. Коли розплів то побачив що батіг що я придбав не плетений взагалі, а скручений зі шматочків шкіри, мені це не сподобалося. Тоді я почав плести з того що було вдома по книзі Рона Едвардса. І нарешті зараз можу похвалитися власною колекцією з кількох десятків батогів що сплів власноруч з різних матеріалів. Щось дарував друзям, щось хочу продати, а щось звичайно залишаю в себе. Навчився доволі уміло управлятися з батогом і можливо згодом, буду давати майстер класи по володінню та плетінню батога. Була думка написати книгу, особливо після цієї статті. Можливо я це таки зроблю, а поки що, бажаю усім читачам самим спробувати батіг на міцність та практичність ! Слава Україні!
       
Використані джерела інформації :
1) http://talks.guns.ru/forummessage/119/198294.html;
2) wwwyoutube.com  ( писати bullwhip crack );
3) http://www.top4man.ru/orujie/holodnoe/b … i_o_knute/